21 травня науковці України відзначатимуть свій професійний день, а для українського народу це буде 87 день війни.
Сьогодні російські варвари руйнують людські життя, будинки, вулиці, парки, стадіони, історичні пам’ятки. Гинуть діти, гинуть вчителі, гинуть науковці, руйнуються університети й наукові лабораторії...
Ми запланували традиційний тиждень науки в університеті, дещо змінили формат заходів і запропонували нашим провідним науковцям звернутися до своїх колег у ці важкі для нас і для країни дні.
Бо війна — це не тільки гуркіт гармат. У 21 столітті це великою мірою протистояння інтелектів. Наука, як і армія, дипломатія, інформація – є однією з тих сил, що наближають нас до перемоги.
Ділимося їхніми думками.
Морозов Анатолій Георгійович, завідувач кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки, академік Української академії історичних наук, доктор історичних наук, професор
Шановні колеги!
Щиро вітаю з Днем науки в Україні!
Продовжу роздуми шановного Андрія Михайловича про стажування наших кращих випускників у провідних закордонних університетах. Ніяким чином не заперечую потребу в такій співпраці, але все ж таки головним вбачаю використовувати той багатющий наш власний науково-дослідний та педагогічно-освітній потенціал. Сьогодні в умовах справжнього вибуху можливостей щодо інформаційних технологій, коли результати досліджень практично миттєво з’являються у всесвітній мережі, я думаю, не буде перебільшенням стверджувати, що постійне спілкування наших провідних дослідників зі своїми талановитими вихованцями буде взаємокорисним і для перших, і для других. Адже, як відомо, блискучі новаторські ідеї найчастіше висловлювали молоді дослідники. Якщо не помиляюся, то службовцю швейцарського патентного бюро Альберту Ейнштейну на час, коли він заклав фундаментальні теорії відносності було всього 22 роки. Разом з тим, не можна ігнорувати той факт, який мав потужний вплив на процес формування фізичної школи в Ленінграді «батько Іоффе» чи в Харкові Лев Ландау.
Конкретним підтвердженням цієї тези є те, що у нас в університеті працює чисельність докторів наук, професорів, які сформувалися як представники наукової школи Андрія Гусака. І саме цей напрямок всіляко сприяє розвитку всіх галузей наукових досліджень як фундаментальних — «довгих», за висловом Андрія Михайловича, та і більш мобільних і актуальних, як-то сьогодні Історія України, досягнення в галузі якої значною мірою сприяли формуванню глибоких національно-патріотичних державних переконань нашого молодого покоління в добу незалежності. Адже саме воно сьогодні блискуче демонструє незламний дух українства, нашу здатність успішно протистояти набагато сильнішому ворогові. Інший же шлях, який, ще раз підкреслюємо, ми ніяк не заперечуємо, все ж таки таїть в собі певну небезпеку для молодої людини «розчинитися» в такому привабливому для нього «світі без кордонів», що принаймні на певний час може позбавити українську науку вагомих досягнень найбільш яскравих представників її молодого покоління, оскільки, як ми вже щойно наголошували, саме воно продукує передові ідеї, здатні, як-то сталося на початку 90-х років XX століття в «силіконовій долині», яка буквально за декілька років змінила світ комунікацій та інформатики, створивши справжнє чудо XXI століття — інтернет в усіх його вимірах.