Духовне сьогодення Шевченкового краю ознаменувалося доволі вагомою подією: в Золотоноші відкрито пам’ятник святителю Луці (В. Ф. Войно-Ясенецькому).

Варто нагадати, що за свого земного буття Валентин Феліксович виступив у двох іпостасях, об’єднаних поняттям «святий». З одного боку він вершив святу справу зцілення хворих і поранених, ставши вченим-медиком зі світовим ім’ям, доктором медицини й лауреатом Державної премії. З іншого і паралельно з першим — самовіддано й беззавітно пропагував слово Боже, жертовно служив православ’ю, мужньо зносив пекельні муки владних переслідувань і зрештою був причислений до сонму святих. Цікаво, що в довгій і напрочуд незвичайній життєвій «одіссеї» професора й архієпископа Сімферопольського і Кримського є хай і закороткі в часі, але доволі рельєфні золотоніський та черкаський епізоди, отож наш край також долучився до становлення великого достойника.

Кожний, хто буває в селі з грошовою назвою Деньги, зупиняє свій погляд на меморіальному знаку біля Свято-Михайлівської церкви, котрий фіксує історично доведений факт майже тримісячної лікарської практики В. Ф. Войно-Ясенецького в місцевій земській дільничній лікарні (червень – вересень 1908 р.). А пам’ятник у Соборному парку м. Черкаси нагадує нам про те, що в нинішньому обласному центрі жили батьки, брати й сестра святителя, тут вони знайшли й вічний спочинок.

І ось нова данина пам’яті цій, без перебільшення, легендарній людині. Пам’ятник cвятому Луці постав біля храму православної церкви України, котрий носить його ж ім’я і знаходиться на території Золотоніської багатопрофільної лікарні. Задум в такий спосіб нагадати краянам, що Золотоніщина також причетний до формування зцілювача душі й тіла визрів уже давно, а на його реалізацію пішло щонайменше півтора року. За цю святу справу взявся іменитий черкаський скульптор, народний художник України, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Іван Васильович Фізер (до речі, він є автором пам’ятного знака в Деньгах), який розробив проєкт пам’ятника й розпочав роботу над його виготовленням. Одначе йому не судилося втішитися своїм черговим шедевром: безжальна смерть відправила його в засвіти восени минулого року. Справу батька завершив молодий талановитий мистець Іван Іванович Фізер, який нині також навчає студентів-художників образотворенню в ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

Дякувати Богу, знайшлася й небайдужа людина, яка пожертвували власні гроші та знайшла додаткові фінансові джерела, аби цей дороговартісний меморіальний проєкт став реальністю. Йдеться про київську підприємницю Тетяну Назаренко, яка є уродженкою Золотоноші, донькою колишнього директора міської школи №6 Володимира Олексієнка.

Відкриття пам’ятника відбулося минулої п’ятниці, якраз у день пам’яті Луки Кримського, який традиційно відзначається 11 червня. Цьогорічний захід мав особливе забарвлення, позаяк минуло рівно 60 років від дня відходу благочестивого служителя Богові й людям за межі вічності. В урочистостях взяли участь відразу двоє владик: митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан (Яременко) та митрополит Переяслівський і Вишневський Олександр (Драбинко). Вони провели Божественну літургію та освятили пам’ятник.

Із вітальним словом виступили перший заступник голови Черкаської облради, колишній бранець Кремля Роман Сущенко, секретар Золотоніської міської ради Наталія Сьомак, заступник голови Золотоніської ОДА Богдан Возняк, старший науковий співробітник Національного музею історії медицини України Дмитро Назаренко, його дружина-меценатка Тетяна Назаренко та автор цих рядків. На відкритті пам’ятника була присутня й сказала проникливо-хвилююче слово правнучка святого Луки, лікар-анестезіолог із Одеси Тетяна Войно-Ясенецька.

Щойно відкритий пам’ятник вражає своєю монументальністю. Постать святителя подана в повний зріст (загальна висота — понад 3 м) із благословляючим жестом професора-архиєпископа. Його погляд спрямований на вікна стаціонарного відділення лікарні, й відтепер великий лікар і духівник буде надихати золотоніських медиків на звершення щоденного подвигу допомоги хворим і повернення їм здоров’я. До речі, цей знак меморіальної пам’яті виготовлений із економічного й водночас надійного матеріалу – шамотної глини. При цьому скульптором застосовано досить прогресивну технологію прямого випалу, якою свого часу досить часто послуговувався і вдосконалював незабутній І. В. Фізер. На мій (та й не тільки мій!) погляд – це найкращий із усіх сущих пам’ятників святому Луці на українських теренах. Творець пам’ятника Фізер-молодший отримав з рук владики Іоана високу церковну відзнаку — медаль Св. Ахистратига Божого Михаїла.

Вітаючи Івана Івановича із втіленням у життя цього важливого меморіального проєкту, побажаємо йому нових творчих злетів!

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича
Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького