Напередодні Великодня сквер «Юність» у місті Черкаси традиційно прикрасили святковою інсталяцією, де цьогоріч центральна алея перетворилася на справжню алею писанок. З-поміж них вирізняється робота, створена викладачами та студентами кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Над розписом протягом десяти днів працювала викладачка Неоніла Недосєко. В основу художнього задуму лягла пісня «Боже Україну збережи…» — її образи визначили й сюжет, і кольорову гаму. На насиченому кобальтово-синьому тлі — кольорі неба і свободи — розгортається молитовна сцена: янгол-охоронець із білими крилами й червоним серцем на грудях, а по боках — двоє вершників-козаків із жовтими стрічками-банерами. Верхній пояс утворюють геометричні трикутні промені — стилізоване сяйво, що нагадує церковні бані. Нижній завершують спіральні завитки на смарагдово-зеленому тлі — класичний мотив безперервності й вічного руху. Уся композиція читається як молитва-оберіг: янгол тримає серце України, козаки стоять на сторожі, орнамент замикає захисне коло.

Упродовж усіх десяти днів поруч була Олена Балтіна (студентка четвертого курсу), яка долучилася до роботи на кожному етапі — від першого ескізу до фінального мазка. Щойно відкривши свою першу персональну виставку, до команди приєдналася також викладачка Руслана Бачуріна разом зі студентками третього курсу Дариною Василик і Євгенією Пецух.

Писанку встановили 8 квітня на металевій підставці посеред центральної алеї. Поруч із деревами, що починають цвісти, і святковим рядом інших писанок вона одразу стала точкою тяжіння для черкасців — від малечі на самокатах до дорослих перехожих.

Для студентів участь у такому проєкті — це досвід, який неможливо отримати в аудиторії. Реальний масштаб форми, необхідність тримати єдність композиції на округлій поверхні, узгоджувати колір і лінію в умовах природного освітлення, що постійно змінюється, — все це зовсім інші виклики, ніж робота на аркуші паперу чи навчальному полотні. Десять днів поряд із досвідченим педагогом — це і майстер-клас, і спільна творча відповідальність. Студентки бачили, як задум поступово набуває форми, як виправляються помилки, як народжується цілісний образ. Такий досвід формує не просто технічну навичку — він виховує розуміння того, що мистецтво існує не заради оцінки, а заради людей.

Для міста ця писанка — більше, ніж святкова декорація. Черкаси, як і вся країна, переживають час, коли кожен символ надії набуває особливої ваги. Образ янгола-охоронця з серцем України на грудях і козаків-захисників по боках — це не просто ілюстрація до пісні. Це візуальна молитва, звернена до всіх, хто проходить центральною алеєю скверу: і до дитини на самокаті, і до літньої людини на лавці, і до солдата, який повернувся додому. Писанка говорить мовою, зрозумілою без перекладу — мовою народного орнаменту, закоріненого в тисячолітній традиції. Саме в цьому і є місія університетського мистецтва: виходити за межі навчальних аудиторій і галерейних залів, ставати частиною живого міського простору, нагадувати, що культура — це не додаток до життя, а її основа.

Нині писанка разом з роботами інших мистецьких закладів міста прикрашає центральну алею скверу «Юність». А те, що вона одразу знайшла відгук у черкасців, підтвердив найшвидший із можливих вимірів: поки команда йшла від місця монтажу до корпусу, у мережі вже з’явилися перші фото — і писанки, і людей, які з нею фотографуються.

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва