Проєкт «Носії пам’яті. Журналісти, що загинули на російсько-українській війні» презентувала Академія української преси в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.

Ідея створення проєкту належить очільнику АУП Валерію Іванову. Роботу розпочали в 2022 році. Меморіал пам’яті загиблим журналістам містить 36 історій про медійників (6 із них — іноземці), які віддали своє життя під час виконання професійних обов’язків. Це журналісти, які стали цивільними жертвами, а також ті, хто не зміг залишатися осторонь, відклали журналістський фах і пішли захищати Україну.

— Сьогодні в нас сумна зустріч. Більше стає загиблих воїнів, більше стає загиблих журналістів. Ми маємо бути гідними тих людей, які віддали своє життя, захищаючи Батьківщину як воїни й виконуючи професійний обов’язок як журналісти, — зазначив Валерій Іванов.

Валерій Феліксович поділився, що був знайомий із багатьма загиблими журналістами. У деяких студентів, які перебували на фронті, приймав сесію онлайн.

Авторка проєкту про загиблих журналістів Юлія Кулик пояснила його назву. В основу концепції проєкту покладено ідею гаджета як «носія пам’яті», на якому медійники зберігали зібрану ними інформацію. Проте нині ці телефони розряджені, ними більше не користуються. «Носій пам’яті» — це наша пам’ять, ми повинні знати своїх колег, пам’ятати людей, які захищали країну силою свого слова.

— В Україні фронт один — там, де гинуть наші бійці. І в ієрархії вдячності ми насамперед маємо завдячувати захисникам ЗСУ. Але ми живемо в цифровому світі, де окрім збройної війни іде інформаційна, яка триває не перший рік. І ми маємо завдячувати тим журналістам, які не побоялися й поїхали до зони бойових дій, щоб зібрати інформацію й задокументувати трагедії на українській землі, — зазначила Юлія Кулик.

Кожну історію проєкту авторка виписала в жанрі портретного нарису, щоб показати, якою була людина, як вона жила, яку мала родину, що їй подобалося, чим вона жила до того моменту, як в Україну прийшла війна.

Гості розповіли окремі історії про загиблих журналістів. Присутні були вражені почутим.

— Сьогодні зранку, коли прийшла на роботу, я побачила біля стендів проєкту технічних працівників та коменданта корпусу. Вони читали історії. І плакали, – поділилася під час презентації проректорка з освітньо-виховної та іміджевої діяльності Галина Гаврилюк.

Також представники Академії української преси наголосили на правилах безпеки журналіста під час виконання свого професійного обов’язку в зоні бойових дій.

— Ніхто не буде нічого розтлумачувати. Це ваша відповідальність: бронежилет, шолом, вибір локації відпочинку… Ні на кого її перекинути не вдасться. З того боку люди, які професійно навчені вас убити. І те, що на грудях чи на машині написано «Преса», не врятує, — застеріг Валерій Іванов.

Голова фонду розвитку ЗМІ, заслужений журналіст України Михайло Калініченко подякував авторам проєкту за ту важливу місію, яку вони зробили.

Модератори завершили захід хвилиною мовчання.

— Я була вражена історіями, які почула про героїв-журналістів. Це те, що повертає тебе до реальності. Важливо, що можу бути частиною подібних зустрічей, адже переконана: люди будуть жити, доки ми будемо про них памʼятати, — поділилась враженнями студентка 1-PR курсу Надія Лихолай.

Експозиція «Меморіал пам’яті загиблим журналістам на війні» розташована в холі НК № 1 ЧНУ імені Богдана Хмельницького.

Авторка: Анастасія Донець, студентка 1-Ж курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій

Фото: Єлизавета Корнійчук, студентка 1-Ж курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій