Ректорові Черкаського національного (1979—2000 рр.) виповнюється 90 літ

У новітній історії української науки й вищої освіти досить помітне місце належить Федору Федоровичу Боєчку. Ректор Черкаського державного (нині національного) університету (1979—2000 рр.), відомий учений-біохімік і педагог з понад 60-річним стажем, член-кореспондент НАПН України й Почесний громадянин м. Черкаси, він став справжнім взірцем самовідданого служіння Україні. У ці травневі дні знаному освітянському ветерану виповнюється 90 літ від дня народження.

Становлення

Федір Боєчко народився 13 травня 1934 року, а його малою батьківщиною став мальовничий край Черемоша й Прута, село Семаківці неподалік оспіваної народом і митцями Коломиї. Тоді ця територія до приходу радянських військ у вересні 1939 року був територіальною складовою Речі Посполитої Другої (Польща). Зростав Федір у простій селянській родині, а його дитинство занапастила жорстока воєнна пора. Батько Федір Іванович повернувся із фронтів Другої світової з важкою контузією. Родина Боєчків терпіла великі негаразди, пов’язані не лише з випробуваннями воєнної й повоєнної доби, але й насильницькою радянізацією краю. Окрім Федора в Боєчків були ще двоє менших дітей: Василь (до речі, став доцентом Чернівецького медичного університету) та Марія.

Навчався Федір Боєчко спочатку в місцевій початковій школі, а потім здобував повну загальну освіту в сусідніх селах Замулинці й Корнич, куди добирався пішки чи велосипедом. З-поміж усіх шкільних предметів найбільше полюбив біологію й хімію, що зрештою визначило його фаховий вибір.

«Alma mater» для майбутнього освітянського достойника став відомий в Україні й за її межами Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича. П'ять років навчання на біологічному факультеті цього знаного ЗВО (1952 — 1957 рр.) створили надійне підґрунтя для подальшого фахового поступу Федора Боєчка. На студентські роки припадають і його перші й уже тоді помітні кроки в царині дослідництва.

Свою педагогічну діяльність Федір розпочав ще в 1957 році на посаді завуча й учителя хімії та біології Козерянської школи на Буковині. Але його шкільна кар'єра виявилася закороткою в часі, бо тривала менше року. Річ у тому, що перспективного працівника запросили назад до рідного університету для навчання в аспірантурі. А його науковим керівником став сам ректор, відомий біохімік, професор Корній Леутський, якому Федір Боєчко завдячує багато чим у своєму науковому зростанні.

Не забарилися й перші успіхи молодого вченого: у 1961 році в Київському університеті ім. Т. Шевченка він захистив кандидатську дисертацію, тема якої була пов'язана з дослідженням впливу вітамінів на обмінні процеси в організмі людини та тварин. Дисертант поєднав свою любов до хімії та біології й все своє свідоме життя працює в галузі цієї інтегрованої дисципліни — біохімії. Його напрацювання поряд з теоретичним мають і прикладне значення, створюючи підґрунтя для вироблення алгоритмів зміцнення людського здоров'я.

Як одного із кращих випускників аспірантури Федора Боєчка направили до Уманського педінституту. Саме в цьому славному історичною минувшиною місті він пройшов усіма щаблями кар'єри в закладі вищої освіти: від викладача до очільника закладу. На уманський період припадає й майже 14-річна виснажлива робота з підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук. Її він блискуче захистив у Інституті біохімії ім. О. В. Паладіна Академії наук України (1974 рік). Члени спеціалізованої вченої ради й опоненти були одностайні в тому, що розкриття Федором Боєчком дисертаційної теми, присвяченої вивченню ролі мікроелементів (кобальту, марганцю й олова) в ліпідному (жировому — авт.) обміні, стало справжнім науковим проривом у біохімії.

В Уманському педінституті Федір Федорович ініціював створення кафедри хімії й 15 років її очолював, створив науково-дослідну лабораторію з біохімії, став визнаним генератором наукових ідей та лідером дослідництва. В Умані він пройшов і свої перші управлінські університети, спочатку упродовж 5 років працюючи проректором інституту, а від 1975 р. і його очільником. Упродовж нетривалої (в 4 роки) ректорської каденції професор Федір Боєчко забезпечив відкриття кількох кафедр та початок будівництва нових гуртожитків.

Саме в Умані звив і своє родинне гніздечко: закохався й одружився зі своєю студенткою з промовистим іменем Любов. Невдовзі Бог подарував щасливому подружжю сина й донечку.

Ректор провідного ЗВО Черкащини

Від 1979 року Федір Федорович став ректором одного із провідних обласних вишів України — Черкаського педінституту, а ректорську естафету отримав від людини-легенди, Героя Радянського Союзу Олександра Тканка.

21 рік його ректорства в Черкасах виявився напрочуд плідним. Варто назвати лише кілька добрих справ, завдяки яким ім'я Федора Федоровича назавжди вкарбоване в історію освіти Шевченкового краю: спорудження головного 9-поверхового навчального корпусу, кількох гуртожитків з поліпшеними умовами проживання, відкриття 10 нових спеціальностей і трьох нових факультетів, десяти кафедр, Науково-дослідного інституту фізіології людини і тварин ім. М. Босого. Та особливо знаковою подією в житті Черкащини стало започаткування діяльності першого й нині єдиного в Черкаському краї класичного університету.

До цієї події проліг непростий кількарічний шлях оббивання високих владних порогів і долання бюрократичних частоколів, а, головне — створення відповідного іміджу вишу, який би відповідав встановленим критеріям університетського рівня. Черкаський ЗВО дістав статус класичного університету в 1995 році й з ініціативи ректора отримав ім’я великого державотворця Богдана Хмельницького.
Спираючись на традиції університету й попередні напрацювання, ректор ставив перед своїми колегами амбітні цілі й, як правило, спільними зусиллями їх досягали. Принагідно назвемо бодай кілька найяскравіших представників його зіркової команди — проректорів Онуфрія Білого, Василя Солдатова й Івана Кукурудзу, деканів Людмилу Кляцьку, Сергія Дерія, Олега Богатирьова, Олександра Перехреста.

Творчий доробок

У міленіумі (2000 рік) буквально на піку слави й визнання професор Федір Боєчко залишив ректорську посаду й зосередився на викладацькій та науковій роботі у ранзі завідувача кафедри біохімії. Понад 65 літ професор Федір Боєчко проводить активну дослідницьку діяльність, переважно в царині біохімії, а її результатом стало опублікування близько 200 праць, в тому числі понад 20 окремих видань. Найбільше пишається Федір Федорович своїми підручниками та посібниками для студентів закладів вищої освіти. Вже по три видання витримали посібники «Основи хімії полімерів» та «Біологічна хімія», великою популярністю серед студентів користується й курс лекцій «Основи молекулярної біології» та низка практикумів з біохімії. Додамо до цього, що чимало праць написано у творчому тандемі з дружиною Любов’ю Олександрівною (працювала з чоловіком на одній кафедрі, на жаль, нині покійна).

Долучився знаний освітянин і до творення методичної бази шкільного навчання. Так, ще в 2002 році у співавторстві зі своїми колегами Володимиром Найданом та Анатолієм Грабовим видав підручник «Органічна хімія», який був рекомендований МОН України для учнів 10—11 класів з поглибленим вивченням хімії в загальноосвітніх школах. А шкільним учителям адресовано його посібники «Білок і кормовиробництво», «Біохімія для вчителя» та ін.

Студенти завжди були в захваті від надзвичайно змістовних, глибоко аналітичних, методично бездоганних і емоційних занять, які проводив професор, котрий напрацював унікальний, завдовжки в понад шість десятиліть педагогічний стаж. Майбутнім біологам, екологам і хімікам він викладав світоглядно важливі й практично зорієнтовані навчальні курси «Біохімія», «Біохімія ліпідів», «Хімія високомолекулярних сполук» та ін. Упродовж багатьох років професор Федір Боєчко брав активну участь у підготовці молодих наукових кадрів, довгі роки був чільним членом спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій (зі спеціальності «Біологія»), здійснював індивідуальне наукове керівництво й консультування пошукачів-дисертантів.

Професор Федір Боєчко завжди знаходився на аванпостах громадської діяльності. Виборці краю неодноразово виявляли йому довіру, обираючи депутатом Черкаської обласної, Уманської та Черкаської міських рад. А ще Федір Федорович упродовж 10 років очолював обласну організацію товариства «Знання».

Звитяжна освітня, наукова та громадська діяльність ювіляра дістала високе суспільне визнання. Він є орденоносцем, володарем почесного звання «Заслужений працівник вищої школи», відзначений багатьма іншими державними, відомчими та регіональними нагородами. На схилі своїх літ Федір Федорович щасливий з усвідомлення того, що життя його залишається повнокровним і сьогодні, а не лише в минулому, і що його освітянський подвиг належно поцінований нині сущими.

У наукового ветерана є всі підстави пишатися й своїми дітьми. Донька Наталія є кандидатом філології й доцентом кафедри іноземних мов Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. А син Владислав захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук і отримав учене звання професора, нині є проректором Черкаської медичної академії. Має ветеран і п’ятьох онуків і, до речі, найстарший — Гліб здобув грант на навчання у Вроцлавському університеті.

Життєдіяльність черкаського професора виявилася напрочуд багатобарвною, плідною й добротворною, і його можна назвати живою історією вищої освіти й науки України. З нагоди поважного ювілею зичимо шановному Федору Федоровичу міцного здоров’я й активного довголіття! З роси й води!