Уже другий рік поспіль заклади освіти готуються до нового навчального року в умовах воєнного стану. Цьогоріч у Черкаському національному планують максимально навчатися в аудиторіях, але насамперед із урахуванням усіх безпекових заходів.
Про це йдеться у статті видання «Нова доба».
Нині в закладі на фінальному етапі вступна кампанія і незабаром викладачі й студенти зустрінуться знову. Єдине бажання у всіх, щоб навчальний рік був мирним та спокійним. Про результати вступної кампанії, підготовку до навчального року, плани та волонтерську роботу ми поспілкувалися із ректором Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Олександром Черевком.
− Олександре Володимировичу, чи можете поділитися результатами цьогорічної вступної кампанії?
− У цілому вступна кампанія проходить активно. Перша її фаза майже завершена. Хоча ще очікуємо другу хвилю, що почнеться 1 вересня. Загалом маємо хороші результати. Варто розуміти, що нам важливо набрати більше студентів, ніж торік. Адже від кількості набраних студентів формується відповідно кадровий склад. Тож, щоб зберігати робочі місця та не допускати напруги в колективі, маємо залучати якомога більше студентів. На сьогодні ми набрати понад 1 700 осіб, але ця цифра не є остаточною. Крім того, у нас працюють й інші підрозділи: інститут післядипломної освіти, кафедра військової підготовки, інститут міжнародних відносин, де власне у зв’язку з воєнним станом не так активно йде робота, але маємо також хороші результати. Можемо підсумувати, що вступна кампанія для Черкаського національного університету йде успішно.
− У зв'язку з військовими подіями, які спеціальності набули або зберегли популярність. Які плани університету в цьому напрямку?
− У нас є низка спеціальностей, що є найбільш популярними. Це менеджмент, право, англійська філологія, ІТ-технології, програмна інженерія, комп’ютерні науки, психологія. Цьогоріч збільшився набір на спеціальність «Психологія». Має успіх серед абітурієнтів порівняно нова для нас спеціальність «Агрономія». Якраз у її межах активно запроваджується дуальна освіта. Її суть полягає в тому, що студент більшість часу проводить на підприємстві, працюючи за майбутнім фахом і навчаючись. Ми активно співпрацюємо із підприємствами агрохолдингу «МХП», у тому числі ТОВ НВФ «Урожай», компаніями «Кернел», «Мовер Міл», ПП «Надія», СТОВ «Благодатне», Уманським тепличним комбінатом, ТОВ «Маяк», Інститутом здоров’я рослин ГК Ukravit, ДСВ Україна, СТОВ «Дніпро», СТОВ «Перемога». Розширюється і перелік спеціальностей, які передбачають таку форму освіти. Переконаний, що цей напрям буде й надалі розвиватися.
Відкрили нову спеціальність «Хореографія», адже мали запит на цей напрям. Важливою на сьогодні є освітня програма «Спортивна фізіологія та реабілітація», нині зростає попит на неї. І ми плануємо розширювати, переглядати та запроваджувати нові освітні програми у межах навчально-наукового інституту фізичної культури, спорту та здоров’я .
− Як готуєтеся до нового навчального року в умовах повномасштабної війни, що зміниться порівняно з минулим роком, яка форма навчання переважатиме?
− Дуже важливо розуміти всім: викладачам, студентам та їхнім батькам, що навчання має бути аудиторним. Ми вже навіть минулого навчального року, під час другого семестру перейшли на офлайн-навчання. Цьогоріч політика університету, як власне й Міністерства освіти і науки України − максимально навчатися потрібно в аудиторіях. Тоді розвивається комунікація, живе університетський дух, студентське середовище. І результати навчання завжди кращі. Систему онлайн-навчання звісно будемо використовувати, коли це потрібно, але пріоритет – навчання офлайн. Ми облаштували укриття, дбаємо про безпеку студентів і викладачів.
− В університеті є студенти-вимушені переселенці, студенти пільгових категорій. Як змінилася їхня кількість порівняно з іншими роками?
− Порівняно з минулим роком їхня кількість зросла удвічі. Діти учасників бойових дій, самі учасники бойових дій, діти загиблих захисників та захисниць, внутрішньо переміщені особи, діти-сироти, діти з інвалідністю – це ті пільгові категорії студентів, які навчаються у нашому закладі. За результатами вступної кампанії близько 200 студентів пільгових категорій зараховано й половина з них – на державне замовлення. Ми продовжуємо працювати, щоб створити максимально комфортні умови для їхнього навчання.
− Черкаський національний університет − потужний волонтерський хаб, де берете ресурси, щоб утілювати всю допомогу?
− Донатимо самі, залучаємо партнерів, випускників. У нашому університеті завжди живе національно-патріотичний дух, і цій темі приділяємо значну увагу. Часто повторюю, що ми готуємо не лише хороших фахівців, а й гідних громадян нашої країни. Тож, крім освітнього процесу, організовуємо багато заходів, що мобілізують людей на допомогу Збройним силам. Проводимо досить багато волонтерської роботи, зокрема влаштовуємо благодійні акції, де збираємо кошти. У пріоритеті — потреби підрозділів, де воюють наші випускники, студенти чи викладачі. Хоча, власне, допомагаємо всім, хто звертається.
Лише від початку повномасштабного вторгнення зібрали близько 2 млн грн. Купували автівки, прилади нічного бачення, різне необхідне обладнання. При вході у фойє нашого головного корпусу розміщена інсталяція, де експонуються використані гільзи, прапори, що нам передали бійці з фронту. Це як нагадування щодня, що ми вже зробили і скільки ще повинні зробити заради Перемоги.
На жаль, уже 20 наших випускників загинули в цій війні. Це великий біль для всієї університетської родини. Найбільше ми хочемо, щоб всі захисники й захисниці повернулися додому живими. Тож не зупиняємося в допомозі, виконуємо тилову роботу. І підтримуємо патріотичний здоровий дух, який відчуватимуть навіть на фронті. Адже наші воїни повинні знати, за що вони воюють, бути впевнені, що у них є надійна підтримка.
− Чи допомагаєте навчальним закладам, які були змушені залишити окуповану територію?
− Понад 1 000 вимушено переміщених осіб, пройшли через наші гуртожитки. На сьогодні в нас проживає приблизно 200 людей, які переїхали з інших регіонів. Це різні люди, але освітян серед них найбільше. У нас жили студенти з Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Національного університету цивільного захисту України, Є вимушені переселенці із Донецької машинобудівної академії, Інституту прикладної математики зі Слов’янська. У 2015 році наша область допомогла відбудувати в Лисичанську одну із шкіл. Ми взяли над нею шефство, їй навіть присвоїли ім’я Богдана Хмельницького. На жаль, росіяни знову зруйнували школу. Ми запропонували працівникам допомогу, дехто з них досі проживає у наших гуртожитках. Піклуємося про них, залучаємо благодійні організації, аби підтримати і створити умови.
− Що вважаєте пріоритетом у діяльності вашого навчального закладу в цей непростий для України час?
− Сьогодні − це національно-патріотичне виховання. У всіх має бути чітке розуміння, що в нас триває війна, дуже жорстока. Ми повинні формувати дух Перемоги, віру в Перемогу, у наші Збройні сили. Без цього нині не можна. Нам не потрібне навчання для навчання, усе має бути в комплексі. Запала в душу цитата з Євангелія від Матвія “Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.” На мою думку, ці слова і є відповіддю на нинішні суперечки щодо мови, віри і так далі. З нашим ворогом не можна домовитися, це мають усі нині розуміти. Тож ми стоїмо на чітких принципах побудови та захисту незалежної держави. Не можна й досі бути середина на половині, якщо хочемо перемогти окупантів. Кожному треба подумати про самоідентифікацію. Ми маємо бути єдиними в думках, поглядах, словах, тоді в нас є шанси на Перемогу.
− На фронті панує національно-патріотичний дух. Там стратегію визначає боротьба за існування України. Що потрібно робити в тилу, аби наші прагнення перемоги стали реальністю?
− Насамперед, кожен має вірити в Перемогу! Для цього треба щоденно працювати на Перемогу, кожен на своєму місці. Треба формувати середовище, яке прагне Перемоги. Ми бачимо певну розхолодженість у суспільстві. На мою думку, у тилу має проводитися робота й задля відновлення економіки, створення нових робочих місць, забезпечення й підтримки чинного бізнесу, особливо малого та середнього. Адже люди, які повернуться з-за кордону, повинні знати, що тут є для них робота й заробіток. Також влада має приділяти велику увагу ідеологічній складовій. Безумовно, президент, посилає правильні меседжі. Але він один не може вести всю ідеологічну роботу. Нам треба вибудувати ідеологічну політику, яка має бути політикою Перемоги на фронті й успіху в тилу.
− У 2024 році Черкащина відзначає 70-річчя. Які почуття викликає у вас ця дата і що до неї готує університет?
− 70 років – здавалося б не така велика дата, але це вже історія декількох поколінь, які проживали й живуть на цій території. Черкащина має своє обличчя, атрибути, достойників, історію розвитку. Це туристична Мекка нашої країни, аграрна область. Звісно, у період війни не до святкувань, але відзначити цю подію, згадати відомих на всю Україну й не лише постатей: Тараса Шевченка, В’ячеслава Чорновола, Василя Симоненка та багатьох інших треба обов’язково. Адже вони формували українських дух, слово, прагнення до волі та незалежності. Тож університет активно долучається до підготовки до цього ювілею.
Плануємо провести всеукраїнську науково-практичну міжгалузеву конференцію, присвячену 70-річчю Черкаської області. Буде охоплено різні аспекти: історію області, розвиток її економічного потенціалу, культури, навіть розвиток природно-паркової системи і екології. Буде залучений Інститут історії України Національної академії наук України і наші партнерські заклади з областей, які межують із Черкащиною: Вінниччини, Полтавщини, Київщини, Кіровоградщини. Результати конференції будуть опубліковані в збірнику.
Обласна організація Національної спілки письменників, яку очолює професор ЧНУ Володимир Поліщук, планує провести творчі майстерні, звіти членів Спілки, які працюють в університеті. Вони презентують свої творчі доробки періоду війни.
Навчальний заклад допомагає Агенції регіонального розвитку Черкаської ОВА, долучаємося до розробки і корекції стратегічних планів розвитку територіальних громад із урахуванням викликів, пов’язаних із війною. Залучаються не лише викладачі, але й студенти. Планів маємо багато, віримо у наші Збройні Сили й сподіваємося, що вдасться втілити їх і навіть більше.
− Які у вас особисто сподівання, плани на новий навчальний рік?
− Ми сподіваємося на наші Збройні Сили, будемо їх підтримувати й допомагати. Дуже хочу, щоб цей навчальний рік ми провели мирно. Це найбільше сподівання, яке в мене є і про що думаю щодня. В університеті працює до 900 осіб та маємо близько 6 000 студентів. Це майже 7-тисячний колектив, про який треба дбати, який має бути в безпеці. Звісно хочеться, як і щороку, мати успіхи. Нашому університету останні 8 років це вдається. Ми перемістилися у загальнодержавному рейтингу закладів вищої освіти із 138 на 38 місце, тобто подолали 100 сходинок. Тож плануємо не лише втримати ці позиції, а й розвиватися далі.
Але найбільше моє сподівання – щоб над головами усіх українців, у тому числі й моїх дітей та онуків, було мирне небо.
Джерело: Нова доба