У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького триває проєкт «ЧНУ — 76 днів війни».
Рівно 76 днів тому росія почала повномасштабне вторгнення в Україну і змінила життя кожного українця кардинально й надовго.
За ці дні ми переоцінили багато речей та дізналися чимало нового. Українська нація — міцніша, ніж здавалося. Любов до Батьківщини сильніша, ніж боязнь смерті. Ворог — не такий вже й страшний, якщо ти справді любиш свою землю.
Ми запропонували нашим викладачам, аспірантам, студентам, працівникам дати відповідь на чотири питання, які сьогодні хвилюють всіх українців.
Представляємо героїню, яка разом з колегами не втомлюється з перших днів війни у складі університету працювати на нашу спільну перемогу. Серед добрих справ, які вона робить — і випечені пасочки для благодійної акції «Подаруй паску воїну», і смачні щоденні обіди для біженців з гарячих точок України, які знайшли прихисток в Черкаськогому національному.
Як війна змінила життя, чому залишилася в Україні, звідки вдається черпати сили, і яку свою мрію здійснить насамперед після перемоги у відео розповідає завідувачка комплексу громадського харчування університету Тетяна Черній.
— Україна чи закордон і чому?
— Я залишилася в Україні, тому що вважаю це своїм обов'язком. Я дуже люблю свою країну і всі свої сили, натхнення вкладаю в її розвиток і підтримку.
— Як війна змінила Ваше життя?
— Раніше ми годували студентів, викладачів і надалі цим займаємося, але додалися ще тимчасово переселені особи, про яких ми теж піклуємося.
— Що надихає в ці непрості часи?
— Я черпаю своє натхнення у людях, які тут залишилися, які нас підтримують. Це наше керівництво, адміністрація, яка нас надихає, спонукає до кращих вчинків.
— Яку свою мрію хочете здійснити після перемоги?
— Моя мрія — це сильна й незалежна країна, на яку будуть усі рівнятися, і яка буде сама будувати своє сьогодення.
Пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького