У німецькому виданні «Süddeutsche Zeitung» вишла стаття про Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького.
Автор — Флоріан Гассель, медійник однієї з найбільших і найавторитетніших щоденних газет Німеччини, що виходить у Мюнхені з 1945 року, який нещодавно побував у Черкасах та поспілкувався з адміністрацією ЧНУ, викладачами й студентами кафедри журналістики, реклами та PR-технологій.
Пропонуємо ознайомитися з перекладом статті.
Навчання, поки падають бомби
Багато університетів в Україні були зруйновані або пошкоджені війною. Як викладання та навчання продовжується в Черкаському університеті попри ракетний обстріл.
Флоріан Гассель, Черкаси
Черкаси. Професори та студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького мусять взимку відмовитися від своєї традиційної великої різдвяної ялинки. Занадто великим є дефіцит електроенергії через безперервні російські атаки майже по всій Україні. Але навчання в університеті продовжується, і це приблизно за 190 кілометрів на південний схід від Києва, у місті Черкаси.
Якщо через три години, з 10 до 13 години, електропостачання буде вимкнено, за потреби вмикається великий генератор, який достатньо потужний, щоб забезпечити основну будівлю — лише для ліфтів аварійного живлення не вистачає. Однак генератор споживає 21 літр палива; його безперервна робота є дорогою.
— Щовечора ми виходимо з будівлі з ліхтариками, — говорить проректор університету Олександр Спрягайло.
На відміну від тисяч інших шкіл та вищих навчальних закладів в Україні, які були пошкоджені або повністю зруйновані, особливо в зонах бойових дій на сході та півдні країни, університету в Черкасах поки що пощастило: згідно з дослідженням ЄС, ООН, Світового банку та уряду України, у лютому 2024 року вже п’ята частина всіх українських закладів вищої освіти була пошкоджена або зруйнована. У Черкасах же жодна з чотирьох університетських будівель не постраждала, хоча й це місто не залишається поза ударами російських ракет та дронів-камікадзе. Звичайно, російська армія, як правило, націлюється на інфраструктуру, таку як електростанції, лінії електропередач або залізничний вокзал.
Університет у Черкасах не такий відомий, як університети в Києві або Львові, але, за словами проректора Олександра Спрягайла, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького належить до провідних закладів вищої освіти країни.
— Ми є класичним університетом, який пропонує широки спектр спеціальносте: від фізики та хімії до інформаційних технологій, філософії чи журналістики, — розповідає проректор.
Як і деякі інші заклади вищої освіти, Черкаський національний пережив зростання кількості студентів: якщо до початку масштабного російського вторгнення в університеті навчалося близько 6000 студентів, то сьогодні їх приблизно 7000.
— Зростання має кілька причин, — зазначає проректор Олександр Спрягайло. — По-перше, ми прийняли дуже багато внутрішніх біженців, які втекли з регіонів, безпосередньо постраждалих від війни, наприклад, з Харкова на сході України або з Миколаєва на півдні. У порівнянні з ситуацією там, у нас тут досить безпечно.
У чотирьох гуртожитках проживають близько 1700 студентів, і крім них університет прихистив ще 260 українців, які втекли від війни; найстаршій жінці серед них — 100 років.
Лише 38 викладачів виїхали за кордон, повідомив проректор Спрягаїло, а також 330 студентів продовжили навчання онлайн із-за кордону:
— Та де тільки можливо, майже 500 викладачів університету намагаються проводити свої заняття наживо в університеті. За два роки до вторгнення було збудовано новий корпус разом із укриттям. І тут, у головному корпусі, ми маємо укриття з інтернетом і лекційними аудиторіями, куди можна перейти при повітряній тривозі.
На відміну від, скажімо, Німеччини, університет здебільшого мусить самостійно фінансувати свою діяльність, зокрема за рахунок плати за навчання, яка становить у перерахунку від 630 до 710 євро на навчальний рік. Міністерство освіти України покриває лише близько третини бюджету університету. Багатьом викладачам доводиться підробляти на додаткових роботах, адже навіть професор отримує щомісяця у перерахунку лише близько 430 євро «чистими». Наскільки можливо, підтримуються наукові контакти із закордоном, зокрема з університетами Білефельда, Регенсбурга та Фульди. У день візиту до Черкас проректор Спрягайло відкриває історичну конференцію, присвячену історії козаків, в якій онлайн також беруть участь колеги з-за кордону.
Війна у Черкаському національному університеті водночас і далека, і близька. 78 студентів добровільно зголосилися, крім того, 18 викладачів та співробітників воюють і на час служби звільнені від роботи та навчання. 50 студентів і випускників уже загинули. До того ж за оцінкою Олександра Спрягайла, служать близько тисячі батьків студентів.
Наприклад, Роман Прокопенко, батько 21-річної студентки юридичного факультету Крістіни.
— Мій батько має велику транспортну компанію, спеціальні вантажівки якої можуть перевозити навіть танки, — каже вона. — Крім того, мій батько одразу після початку війни записався добровольцем і служить у 118-й бригаді. Моя мати Ірина намагалася відговорити його, але мій батько поставив нас перед фактом. Було неправильно, що він не обговорив це рішення спочатку з нами. Так вважає Крістіна Прокопенко, яка навчається на п'ятому курсі і спеціалізується на європейському та міжнародному праві. Їй залишився ще один рік навчання, перш ніж вона складатиме державний іспит. Її батько вже був поранений і отримав статус інваліда. «Але він продовжує боротися», каже донька. За 200 метрів від її рідного дому російська ракета зруйнувала готель «Центральний», який знаходився в центрі міста Черкаси. Крістіна фінансує своє навчання, підробляючи в онлайн маркетинговій компанії – коли є електрика і вона може дійсно працювати.
— Я живу вже рік в квартирі на дев'ятому поверсі, і коли вимикається електрика, тоді немає і води. Тоді у мене є тільки кілька хороших ліхтариків і одна маленька газова плита, на якій я можу готувати, — каже вона.
Більшість студентів страждають від тривоги та депресії
У схожій ситуації перебуває й 19-річна студентка Марія Шендрик. У разі чергового відключення електроенергії вона та її мати Людмила принаймні мають павербанк і кілька кемпінгових ліхтарів. Марія навчається за спеціальністю «Комп'ютерні науки». Після завершення навчання, з огляду на гострий дефіцит робочої сили в Україні, вона зможе самостійно обирати місце роботи. Водночас студентка готується і до можливого життя за кордоном — відвідує курси англійської та польської мов.
— Як і багато інших українських університетів, Черкаський національний активно підтримує українську армію. Від початку вторгнення університет придбав для ЗСУ кілька автомобілів та генераторів, — зазначає проректорка Галина Гаврилюк.
Водночас добре відомо, що більшість українських студентів страждають від тривожних розладів і депресії. У 2024 році Віолетта Селеснова з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, посилаючись на результати опитування, заявила в подкасті Європейської асоціації міжнародної освіти, що дві третини опитаних студентів скаржилися на тривожні стани, а майже дев’ять із десяти – на депресію.
— Українські студенти можуть здаватися веселими, сміливими та самостійними, але за цим часто приховані травми і біль, — наголошує Селеснова.
У Черкаському національному університеті вже через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення було створено центр ментального здоров’я — за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. Психологи університету також активно працюють з військовослужбовцями та ветеранами української армії.
Джерело: «Süddeutsche Zeitung»