Знаного освітянина України, вченого й організатора маємо в особі  директора навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, професора Тимофія Михайловича Десятова.

Його життя як взірець служіння високошляхетній справі освіти й науки є водночас яскравою демонстрацією того, яких вершин може досягти людина завдяки щоденній ненастанній праці. Цими днями цей освітянський достойник відзначив свій 75-річний ювілей…

Для того, щоб навчити іншого, потрібно більше розуму,

 ніж для того, щоб навчитись самому.

М. Монтень

Народжений у Туреччині

Тимофій Десятов народився 7 листопада 1950 р., а його рідними пенатами стало місто Карс (Туреччина). Туди ще на початку століття разом зі своєю родиною перебрався із Закавказзя його дідусь по батькові Андрій Десятов, який був торговою людиною. Від народження Тимофій увібрав у себе гени педагога, адже його дідусь по матері, також Тимофій, був учителем земської початкової школи. Вчителювала в початкових класах і Тимофієва мама, Катерина Тимофіївна. А глава родини Михайло Андрійович став знаним у Карській області підприємцем, орендуючи млини та переробляючи зібране тамтешніми селянами збіжжя. Саме завдяки цьому родина Десятових вважалася відносно заможною.

Тимофій зростав у багатодітній сім’ї, де виховувалося п’ятеро дітей. Батьки були глибоко віруючими людьми й своїм дітям прищеплювали християнські чесноти. А ще в родині панував культ книги, й цьому особливо сприяла бабуся Лукерія – велика книголюбка. «Книга відкриває дороги у великі світи!» – неодноразово повторювала вона.

Тимофій, як і його два братики й стільки ж сестричок, були змалку привчені до праці. Адже Десятови мали чималий шмат землі, та й живності не бракувало: коні, корови, вівці, птиця… Так що на дитячі забави у молодшеньких часу залишалося обмаль.

А Тимофієве шкільне навчання розпочалося в сусідньому місті Хорасан, де була початкова школа з російською мовою навчання. Звісно, школярики вивчали тут і турецьку мову як обов’язковий предмет. А проживав хлопчик у своєї тамтешньої тітоньки Марії, й уже на початках навчання виділявся своєю успішністю й допитливістю.

Починав із профтехучилища

Тим часом батьки здійснили свій давно визрілий намір переїзду до радянського Кавказу, й ця подія сталася в 1962 р. Родина осіла в станиці Приозерній Левокумського району на Ставропольщині. Тимофій продовжив навчання в місцевій десятирічці, став її одним із найкращих учнів, учасником і переможцем районних та крайових олімпіад з історії та фізики. А ще був громадським активістом та успішним фізкультурником. Вісім класів закінчив з єдиною «четвіркою» із російської мови (з решти — на «відмінно») й, попри наполягання батьків таки завершити загальноосвітню підготовку, подався до міста Грозного, де вступив до міського профтехучилища №10. Там він опанував спеціальність слюсаря, продовжив свої заняття спортом і навіть став учасником республіканської спартакіади Чечено-Інгушетії із легкої атлетики.

Здобувши перший у своєму житті фах, 19-річний Тимофій започаткував власну трудову біографію, приступивши до роботи слюсарем об’єднання «Кавсантехмонтаж» (м. Грозний). Як і належиться, виконав свій військовий обов’язок, перебуваючи на службі упродовж двох років у авіаційній частині неподалік від м. Черкаси. Сержант Тимофій Десятов виконував відповідальні завдання з технічного обслуговування льотної техніки.

Саме в Черкасах зустрів свою долю — Людмилу, що й спонукало його кинути свій життєвий якір у цьому місті над Дніпром. Упродовж шести років працював слюсарем Черкаського хімкомбінату (згодом об’єднання «Азот»). Утім його не полишав намір щодо здобуття вищої освіти, що на той час уже здійснили його старші брати. Відтак Тимофій вступив на заочне відділення філологічного факультету Черкаського педінституту й здобув фах учителя російської мови та літератури. Своїм професійним становленням він завдячує талановитим викладачам – професору О. І. Преснякову, доцентам Ф. А. Непийводі, Д. І. Говоруну, І. І. Бондаренку.

Очільник професійно-технічної освіти

Так уже розпорядилася педагогічна доля, що нова кар’єрна іпостась Тимофія Михайловича сфокусувалася на професійно-технічній освіті, про яку він добре знав не із книг, а з власного життєвого досвіду. Саме в цій царині діяльності пройшов шлях від викладача до заступника освітянського міністра. У 1979 році вже відомого своєю громадянською активністю Тимофія Десятова було обрано звільненим головою профкому Черкаського СМПТУ №15, а менш ніж через рік призначено заступником директора цього закладу профтехосвіти. На цій відповідальній посаді він опікувався навчально-виховною роботою, виявив неабиякі лідерські якості.

У жовтні 1982 р. Тимофій Михайлович обійняв посаду директора відомого в Україні Черкаського СПТУ №21, де готували фахівців для переробної промисловості (профтехучилищ такого профілю було в Україні лише три). Спираючись на підтримку базових підприємств, молодий очільник зумів створити зразкову матеріально-технічну базу із лабораторіями, кабінетами, тренажерами, модерним устаткуванням. Та мабуть, найголовнішим було те, що підготовка спеціалістів стала носити максимально практичний характер, і задля цього функціонувало власне виробництво готової продукції (хліб, консерви, інгредієнти дитячого харчування тощо). З ініціативи директора було розроблено оригінальний алгоритм діяльності інженерно-педагогічних кадрів, розгорнута багатогранна позанавчальна робота. Досвід управлінської роботи Тимофія Михайловича дістав схвалення не лише на обласному, а й на вищих рівнях.

Невдовзі талановитого організатора було запрошено на відповідальну роботу заступника начальника з навчально-виховної роботи Черкаського обласного управління профтехосвіти, а після реорганізації в освітянських владних структурах — заступника начальника облуправління освіти. На цій останній посаді Тимофій Михайлович курував діяльність закладів профтехосвіти області, а з призначенням його у січні 1997 р. першим заступником очільника названої структури, до кола його обов’язків додалися ще й питання загальної освіти.

Від серпня 1998 року Тимофій Михайлович опиняється на найвищому щаблі обласної освіти, очоливши відповідне управління. Відтак, він узяв на свої плечі великий вантаж відповідальності за долю освітньої галузі в досить непростий період її розвитку. Адже тоді звелося до мінімуму фінансування освіти, стали звичним явищем суттєві затримки з виплат зарплати її працівникам, спостерігалася криза суспільної моралі й наростаюча недовіра до влади. У цій ситуації начальник управління виявив себе талановитим кризовим менеджером, і попри труднощі обласна освіта продовжувала займати гідне місце на всеукраїнському рівні.

Попри зайнятість рутинною управлінською роботою, Тимофій Михайлович знаходив час і для наукових досліджень із педагогіки. Відтак, уже від середини 1990-х років на шпальтах масової й наукової періодики почали з’являтися перші змістовні публікації лідера освіти Черкащини. Зрештою, він зосередився на дослідженні близької йому теми профтехосвіти й усебічно вивчав її організацію в Туреччині. Знання мови цієї країни уможливило опрацювання ним і оригінальних турецьких джерел, що сприяло піднесенню рівня наукової новизни досліджень. Результатом кількарічної пошукової праці в названій тематичній ніші став успішний захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему «Система професійно-технічної освіти в Туреччині» (листопад 1998 року).

Т. М. Десятов поєднував свою управлінську діяльність з викладанням у обласному інституті післядипломної освіти. Його слухачам подобалися лекції цього викладача, бо поряд із бездоганною теоретичною основою вони мали неабияку прикладну цінність і практичну спрямованість. Уже трохи більше, як через рік після захисту дисертації Тимофію Михайловичу було присвоєно вчене звання доцента.

Заступник міністра освіти

Управлінські та наукові успіхи очільника освіти Черкащини були помічені в столиці, й у вересні 2003 року тодішній міністр освіти Василь Григорович Кремень запросив Тимофія Михайловича на посаду свого заступника з питань профтехосвіти. Опікуючися діяльністю цієї життєво важливої освітянської галузі, Тимофій Десятов забезпечив її якісно вищий ступінь розвитку. З огляду на звуження джерел фінансування, заступник міністра забезпечив залучення іноземних інвестицій, що уможливило суттєве зміцнення матеріально-технічної та навчально-методичної бази профтехосвіти. Була проведена комп’ютеризація закладів системи, що дозволило значно підвищити рівень підготовки кадрів. Під керівництвом Тимофія Михайловича спільно з працедавцями та профільними міністерствами було осучаснено стандарти профтехосвіти з метою її максимального наближення до потреб виробництва. В Україні було створено сучасну мережу установ для перепідготовки індустріально-педагогічних працівників та майстрів виробничого навчання.

 Не полишав Тимофій Михайлович і наукової роботи. Побачили світ близько сотні його статей та кілька окремих наукових і методичних видань. Поряд із дослідженням проблем розвитку профтехосвіти України та зарубіжжя він взявся до розробки актуальної теми неперервної освіти, застосовуючи компаративістські підходи. Логічним підсумком багаторічних пошуків у цій царині став захист ним у січні 2006 року докторської дисертації на тему «Тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (друга половина ХХ століття»). Його науковим консультантом стала академік НАПН України Н. Г. Ничкало.

І знову в Черкасах

У 2010 році Тимофій Михайлович залишив посаду директора департаменту професійно-технічної освіти МОН України і повернувся до Черкас. Відтоді він пов’язав свою долю зі своєю alma mater – Черкаським національним університетом ім. Б. Хмельницького, працюючи професором кафедри загальної педагогіки і психології. Він викладав майбутнім педагогам важливі для їхнього професійного становлення курси загальної педагогіки, порівняльної педагогіки, культури педагогіки, андрагогіки тощо.

Враховуючи колосальний управлінський досвід Тимофія Михайловича, ректор університету Олександр Черевко в 2014 році запросив його на посаду директора провідного підрозділу ЗВО — навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва (до речі, це єдиний такий підрозділ у класичних університетах України). Перебуваючи на цій посаді, Тимофій Десятов забезпечив значне зміцнення навчально-матеріальної бази інституту. Зокрема, було обладнано практикоорієнтовані кабінет-лабораторія підготовки фахівців у галузі дошкільного виховання, науково-методична майстерня сучасних освітніх технологій, кабінет Нової української школи, методичний центр педагогічної майстерності, комп’ютерний клас, оснащені смарт-дошками аудиторії, функціональні кабінети образотворчого мистецтва тощо. Нещодавно в очолюваному ним інституті з’явилася сучасна STEM-лабораторія та ресурсний центр.

Завдяки організаторському хисту та ініціативності директора ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва постійно знаходиться в числі університетських лідерів. Його студенти є неодноразовими переможцями всеукраїнських олімпіад та конкурсів. Предметом окремої гордості Тимофія Десятова є кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, на якій працює народний художник та ще троє заслужених.

У колі наукових зацікавлень професора — проблеми профтехосвіти, порівняльної педагогіки, неперервної освіти та андрагогіки. Загалом побачило світ понад 200 наукових праць Тимофія Десятова, серед них — 9 монографій, близько 20 навчально-методичних видань. Він став співорганізатором чи учасником понад 100 наукових конференцій і симпозіумів.

Успішно функціонує наукова школа професора Тимофія Десятова. Під його керівництвом захищено 5 кандидатських та одна докторська дисертація, а в понад 20 дисертантів він виступав як науковий опонент. Професор очолює спеціалізовану вчену раду із захисту докторських дисертацій, і за час його каденції вищу кваліфікацію здобули понад 30 молодих науковців.

Звитяжна праця відомого освітянина знайшла гідне пошанування. Зокрема, йому присвоєно почесне звання заслуженого працівника освіти України, відзначено медаллю М. Драгоманова, знаками «Відмінник професійно-технічної освіти України», «Ушинський К. Д.», «Відмінник столичної освіти», почесними грамотами МОНУ, багатьма регіональними та університетськими нагородами.

Професор Десятов знаходить підтримку й душевний спокій у колі своєї дружної родини. Його дружина Людмила Миколаївна працювала художницею Черкаського шовкового комбінату й нині перебуває на заслуженому відпочинку. Стопами свого іменитого батька пішла донька Ірина (Лещенко) — кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки і психології ЧНУ. Онучка Анжела опановує економічний менеджмент у Аахенському університеті (ФРН), а ще одна онучка Ангеліна навчається в міській гімназії.

Словом, у професора Тимофія Десятова є всі підстави для усвідомлення своєї кар’єрної успішності й життєвої самореалізації. Тож з роси й води, вельмишановний ювіляре!

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки  імені Михайла Максимовича