Навчально-науковий інститут міжнародних відносин, історії та філософії вже 8 років співпрацює з Черкаським онкологічним диспансером. У межах благодійної акції онкохворі діти разом із Надією Азаматовою, психологом Черкаського онкологічного диспансеру, створили вже другу книгу «Хоробрі серця. Сила добра!».

Варто зазначити, що до створення  ілюстрацій до другої частини видання долучилася випускниця кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ ім. Б. Хмельницького, дизайнерка Дарія Жук.

Мета цього літературно-терапевтичного проєкту полягає в тому, що до створення ілюстрацій залучені діти, які лікуються від онкозахворювань. Книга виконує не тільки розважальну і повчальну функції, але має й психотерапевтичний вплив.

Кошти вилучені з продажу книг будуть передані на придбання боксу для пересадки кісткового мозку в дітей. Купуючи цю книгу, ви тим самим мотивуєте дітей не сумувати під час лікування, а займатися корисною і цікавою справою, наприклад, створювати ілюстрації до книги.

Ціна книги 150 грн, за деталями можете звертатись до Марини Захарченко за номером: 096 758 70 22.

Про задум, героїв та реалізацію проєкту письменниця Надія Азаматова розповіла журналістам «Нової Доби».

Ви є авторкою літературно-терапевтичного проєкту. Як виникла ідея написати казку?

– В обласному центрі дитячої онкології та гематології Черкаського обласного онкологічного диспансеру проходять довготривале лікування діти з важкими хворобами. Медичний персонал разом із ініціативними людьми постійно намагається емоційно підтримати  маленьких пацієнтів та їхніх рідних. Ми весь час щось цікаве проводимо. Одного разу до мене звернулась дівчина з пропозицією знайти письменника, який напише книжку, а діти створили б малюнки. Ідея мені сподобалася, тому розпочали пошуки. На запит відгукнулось троє літераторів Черкащини, але, на жаль, їх злякала тема онкології. Коли вони відмовилися від участі, я дуже засмутилась і розповіла про це керівниці арт-студії «Глорія» Ганні Чуприні, яка на той час працювала із дітьми онкоцентру, на що вона відповіла: «Ми що самі цього не зробимо?». Так і вирішили: вона разом із дітьми працює над створенням малюнків до книжки, а я пишу твір.

Про що саме Ваша казка?

– Я хотіла написати не просто казку, а терапевтичну з психологічного погляду історію, щоб вона вчила не впадати у відчай, боротися, вірити в перемогу, навіть якщо всі навкруги здалися. Це казка  про народ ельвінів, які боролися зі злою силою, долали різні перешкоди, вчилися довіряти та дружити, брати відповідальність за своє життя. Під народом ельвінів я мала на увазі онкохворих дітей, а «темна сила» – то хвороби, з якими борються діти. Зворотній зв’язок відповідав моїм очікуванням: пацієнти, які читали книгу, розуміли сенс, який був закладений. Головні герої книги – діти-ельвіни, які вирішили врятувати поселення, адже дорослі втратили надію, зневірились і покірно чекали знищення.

Чому обрали саме таку назву для книги?

– Наприкінці історії вождь поселення назвав головних героїв «хоробрими серцями», бо, на відміну від дорослих, діти знайшли в собі сили на боротьбу. А в житті цих маленьких пацієнтів інакше й не назвеш. Вони щодня на війні за свою долю та життя.

Чому вирішили продовжити історію?

– Я не планувала писати другу частину, але з`явилися прихильники світу ельвінів. Мене запрошували на зустрічі з черкаськими школярами. Вони просили продовження історії. А діти, які брали участь у створенні книги, раділи й пишалися власною активністю. Це було неабияке емоційне піднесення. Книжка зараз у бібліотеці Центру, її читають нові пацієнти й дивуються тому, що діти можуть долучитися до створення справжньої книжки, навіть коли перебувають у лікарні.

Які пригоди очікують головних героїв у другій частині?

– Друга книга додала нових цікавих героїв. Ця історія показує, що навіть якщо потрапив у халепу, є можливість все змінити. Головне – вміти чути, довіряти почуттям, розуміти себе, власні потреби й потреби інших, а також вчитися брати на себе відповідальність і не зраджувати собі. Усе це потрібне в справжньому житті.

Пані Надіє, у чому полягає терапевтичний ефект книги?

– Участь у створенні книги для онкохворих дітей – це вже емоційне розвантаження. Вони відволікаються від проблем та отримують позитивні емоції. І можливість долучитися до створення книги для дитини – неймовірна радість та гордість. Окрім малюнків маленьких пацієнтів, у книжці зазначені ще їх прізвища. Книга налаштовує вірити у власні сили і не здаватися, а для хворого важливо не втрачати надію і віру в перемогу.

Хто Вам допомагав реалізовувати ініціативу?

– У створенні першої частини книги брало участь багато людей. Адже, окрім самої казки та створення ілюстрацій онкохворими, ми підготували фотовиставку. Діти були представлені в образах персонажів книги. А це і дизайн одягу, і пошук коштів на тканини, і пошив костюмів, і  фотосесія, і обробка світлин. Усе це – неймовірна робота, яка тривала два роки. Над другою частиною я працювала разом із дітьми Центру і авторкою ілюстрацій Дашою Жук. Дякую також місту за програму ґрантів у галузі культури. Перемога проєкту дала можливість надрукувати книгу тиражем 200 примірників. Цим займалося видавництво «ІнтролігаТОР». Вийшла чудова, яскрава, кольорова книга. Крім того, я вдячна письменниці, членкині НСПУ Ользі Месеврі, яка написала рецензію на мій твір, що було додатковим важелем для перемоги в отриманні ґранту. Дітям онкоцентру дісталося 50 примірників, всі інші передані місту. Зараз я разом із видавництвом «ІнтролігаТОР» шукаю кошти, щоб надрукувати книгу для продажу. Отримані кошти потім плануємо передати на потреби хворих дітей. Я думаю, це стане додатковою мотивацією для одужання.

Ви виграли вдруге ґрант та отримали фінансування на видання книги. Як думаєте, чому саме Ваш проєкт обрала комісія?

– Я намагалася довести комісії, що це необхідно для маленьких пацієнтів, крім того, діти зараз мало читають і віддають перевагу ґаджетам. Цікава історія може заохотити дитину розпочати читати, тим паче, своє українське. До речі, в одній із шкіл, куди мене запрошували, вчителька зізналась, що її учень почав читати книжки саме завдяки казці «Хоробрі серця». Я радію, що моя книга так вплинула на дитину.

Чи плануєте Ви «оживляти» героїв за допомогою створення фотогалереї, як минулого разу?

– Ні, не планую. Ми рухаємося далі, і провели фотосесію з дітьми та їхніми батьками в чудових капелюшках, які нам подарувало місто на Новий рік. Казкові головні убори були створені в межах проєкту «Відчуй себе чарівником». Фотографії, які діти вподобають, роздрукуємо у вигляді плакатів. До речі, сукні для мам та дівчат надала нам творча майстерня краси «Т-ZONA».

ННІ міжнародних відносин, історії та філософії

«Нова Доба»