У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького відбулося пленарне засідання XXXV наукової сесії осередку НТШ в Черкасах, присвячене 210-річчю з дня народження Тараса Шевченка.

— Наукове товариство імені Тараса Шевченка – важлива наукова громадська інституція, яка існує вже понад 150 років. Це перша українська академія наук. Унікальність цього товариства полягає в тому, що в ньому співпрацюють не тільки поважні науковці, але молоді дослідники. Саме тому ми прагнемо залучати студентів до нашої діяльності, — наголосив голова осередку НТШ у Черкасах Віталій Масненко.

Історично Товариство формувалося у Львові. У Черкасах осередок НТШ почав свою діяльність із 1997 року. Осередки Товариства існують також і за кордоном. Учасники засідання прослухали коротку історію створення організації та дізналися про внесок студентів у її діяльність, а також про безпосередній вплив товариства на формування свідомості сучасної української молоді.

Доктор історичних наук, професор Сергій Корновенко поділився своїми дослідженнями щодо впливу середовища т.зв. московської «школи методологів» під керівництвом Георгія Щедровицького на формування ідеології «російського світу/русского мира».

— Ідеологія країни-агресора постійно зациклює на минулому, ігноруючи теперішнє і не пропонуючи майбутнього. Росіяни створюють свою штучну ідентичність і біда полягає в тому, що вони її навʼязують іншим, ба більше — навʼязують її зброєю в руках, — підсумував Сергій Валерійович.

Професор Віталій Масненко виголосив доповідь про образ Тараса Шевченка як «місця памʼяті» у мнемонічному просторі на тимчасово окупованих територіях України.

— Спочатку хочу зупинитися і пояснити термін «місця памʼяті». Ідентичність будь-якого суспільства ґрунтується на знакових символічних елементах. І достатньо часто це може бути не просто якась фізична локація, як, наприклад, гора Говерла для українців, але і більш загальні поняття, до прикладу — українська хата, вишиванка, як культурні місця памʼяті для кожного українця. Так і наш національний пророк Тарас Шевченко — як символ — як місце памʼяті засадничих цінностей українського народу, — зазначив Віталій Масненко.

Відтоді, як російський окупант прийшов на нашу землю, він намагається знищити абсолютно все, що пов’язано з українською ідентичністю. Саме тому на окупованих та деокупованих територіях, зокрема у Бородянці, Марʼянці, Словʼянську, Маріуполі, Мелітополі, на Харківщині та Луганщині можна побачити зруйновані памʼятники Кобзарю, прострілені картини й фотографії. З іншого боку, агресор намагається привласнити нашого українського генія, кваліфікуючи його як «заштатного російського поета» (написи на пам’ятнику Шевченку у Луганську та совкові суботники біля монумента в Маріуполі).

– Важливо зрозуміти, що хоч Шевченко й опинився в окупації, він і там залишається нашою опорою у боротьбі за свободу, незалежність та збереження ідентичності.

Далі своїм дослідженням поділилися професор Юрій Присяжнюк та Ольга Мальована на тему «Постімперські синдроми сучасної гібридної війни: український випадок».

— Для повного розуміння дійсності важливо розуміти та усвідомлювати речі, які відбуваються у неусвідомленому світі, — розпочав свою доповідь Юрій Петрович.

Упродовж виступу професор наголосив на великій відповідальності, що лежить на молодому поколінні:

— Разом із відповідальністю завжди є багато пресингу, але коли ви то витримаєте — отримаєте велику честь і повагу. Переможе тільки той, хто триматиме стратегічну оборону. Ваше покоління відповідальне за майбутнє нашої країни.

Також спікер висловив своє захоплення тим, що НТШ плідно працює. За його словами, такі зустрічі є місцем, де можна висловити свої думки, неспокій, пропозиції, що стосуються гострих проблем сьогодення.
На завершення засідання професор Василь Пахаренко виголосив доповідь «Проблеми сучасного шкільного шевченкознавства». А кандидатка історичних наук Анна Бондарчук розповіла про історію молодіжної самоорганізації в Україні (ХІХ — початку XX ст.).

Завершуючи захід, Віталій Масненко висловив сподівання, що студентам було цікаво і корисно відвідати пленарне засідання.

Справді, почуті думки науковців викликали жваве обговорення серед небайдужих студентів після завершення засідання.

Автор: Надія Лихолай, студентка 1-PR курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій