У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького тривають науково-просвітницькі онлайн-заходи для студентів, аспірантів та науковців.

 18 травня відбулась відкрита лекція «Радянська пропаганда vs культурна дипломатія: інструментарій з різними цілями». Лекторка — докторка історичних наук, професорка, Голова правління громадської організації «Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин» Ірина Матяш. Зустріч відвідали студенти, викладачі й всі, хто потребує перевіреної інформації з широкого кола питань.

— Я глибоко переконана,  в тому, що нині в Україні йде війна, яку так сором’язливо «рашисти» називають «спеціальною операцією», багато в чому винні історики, які готували цьому «бункерному карлику» теорію про неіснування української нації. З іншого боку, тривалий час Україна перебувала в складі Радянської імперії, тобто СРСР, та була складовою радянської пропаганди, — наголосила на початку лекції Ірина Матяш.

Під час зустрічі обговорили дії публічної дипломатії МЗС України. Провели хронологічну лінію впливу пропаганди, нав’язування власної політичної ідеї людям.

— Після вступу України до СРСР українська радянська культура стала складником радянської пропаганди, тому для мене було очевидним, що відбувалася боротьба між українською суттю культури й радянським змістом, який нав’язували українцям, — прокоментувала Ірина Матяш проєкт Українського інституту.

У ході розмови згадали кіноіндустрію того часу, музику, танцювальні колективи та перекладацьку діяльність. Це ансамбль Павла Вірського, який гастролював з програмою концертів, де обов’язково повинні були бути російські танці й танці народів СРСР. Кінопрем'єра «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, яку відразу заборонили в Радянському Союзі, не зважаючи на всі нагороди, які отримав цей фільм. Іван Дзюба, який своїми словами після прем’єри фільму дав початок епохи шістдесятників (пізніше дисидентів).

— Якщо підсумовувати ці два моменти, де була українська культура, як і чим відрізнялася радянська пропаганда від того поняття, яке сьогодні ми називаємо «культурною дипломатією», то треба зауважити, що упродовж страшних 70-ти років радянського режиму в Україні, була підпорядкованість української культури так званим загальним союзним завданням, контрольованість партійними органами та спецслужбами. Попри це українським митцям вдавалося зберігати свій особливий образ і саме це викликало у росіян ту страшну ненависть. Непокора, попри увесь тиск, попри всі вимоги — українці, знаходили той самий спосіб не мовчати, як і наші хлопці, з гурту Kalush Orchestra, коли на конкурсі «Євробачення — 2022» заявили на весь світ: «Please help Mariupol, help Azovstal, right now!» Так виживала наша культура та народжувалася наша культурна дипломатія у час радянської пропаганди, — підсумувала свій виступ лекторка Ірина Матяш.

Віталіна Скороход, студентка 1-ВБ курсу, ННІ української філології та соціальних комунікацій