За ініціативи професора ННІ міжнародних відносин, історії та філософії, голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України Василя Мельниченка розпочинаємо серію нарисів із історії ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького у 2021 році виповнюється 100 років. За цей час навчальний заклад пройшов непростий шлях становлення і розвитку від започаткованого у 1921 році інституту народної освіти до класичного університету, удостоєного почесного статусу національного.

На початку 1920-х років, коли розгортався масовий рух за ліквідацію неписьменності, особливо гостро відчувалася потреба в учителях. А закладів вищої освіти педагогічного профілю на усьому просторі від Києва до Катеринослава тоді не було. Тому саме в Черкасах — повітовому центрі тодішньої Кременчуцької губернії, було вирішено відкрити інститут народної освіти. До того ж місто вже мало певні традиції підготовки учительських кадрів — із 1912 року тут діяла учительська семінарія. Принагідно зазначимо, що в той час інститути народної освіти були основною ланкою вищої освіти. Навіть Київський університет мав таку назву.

Заняття в інституті розпочалися 6 лютого 1921 року. У його складі діяв один факультет — соціального виховання, який, у свою чергу, мав три відділення — історико-філологічне, природниче і фізико-математичне. А працювало в інституті в той час лише 3 професори і приват-доценти та 9 викладачів. Для викладання окремих курсів із Києва запрошувалися такі відомі науковці, як літературознавець Микола Зеров та історик Осип Гермайзе. Першим керівником інституту став Іван Звінський — добре знаний у Черкасах учитель логіки, психології та латинської мови.

Також відомо, що Іван Михайлович Звінський був головою місцевого товариства «Просвіта» (січень 1920 року), очолював у Черкасах автокефальну православну громаду при військовій Миколаївській церкві, брав участь у Першому Всеукраїнському православному церковному Соборі, де було проголошено Українську автокефальну православну церкву на чолі з митрополитом Василем Липківським.

Час був непростим — край, як і вся Україна, лежав у руїнах. Після революцій і війн розпочиналася відбудова господарства і, сповнені вірою в краще життя, люди потяглися до знань. Першими студентами інституту стала сільська молодь. У тому числі й учителі сільських шкіл, серед яких було чимало тих, що закінчив учительську семінарію, яка продовжувала функціонувати у Черкасах вже як педагогічна школа. Навчальні плани були складені за зразком Київського та Чернігівського інститутів народної освіти.

Перший набір склав 214 осіб, однак згодом через скрутні матеріальні умови їх кількість помітно зменшилася. На 1 вересня 1921 року залишилося 96 студентів. Із них 51 навчався на природничому, 34 — на соціального виховання (історико-філологічному) факультетах. Навчальний корпус розміщувався у приміщенні колишньої жіночої гімназії (нині — палац молоді та юнацтва).

Приміщення жіночої гімназії, м. Черкаси

Навчальний процес ускладнювався тяжким фінансово-матеріальним становищем — заробітну платню нерідко отримували борошном та іншими продуктами, бракувало дров для опалення. Саме це стало головною причиною зменшення контингенту студентів та наступної реорганізації навчального закладу. У жовтні 1922 року на базі інституту і педагогічної школи організовуються трьохрічні вищі педагогічні курси, які в тодішній системі вищої освіти, як і технікуми, належали до закладів вищої освіти. Очолив реорганізований навчальний заклад А. О. Вадимов. У 1924–1925 навчальному році відбувся перший випуск фахівців із вищою освітою — 27 педагогів.

Цей період був позначений постійним реформуванням різних сфер суспільного життя, включаючи й освіту. У 1925 році Черкаси стають центром Черкаської (з 1927 року — Шевченківської) округи і однойменного району. Зміни торкнулися й педагогічних курсів, які у липні 1925 року набувають статусу педагогічного технікуму. Викладачі технікуму брали активну участь у русі, спрямованому на ліквідацію неписьменності. Утворене в Черкасах у 1920-х роках товариство «Геть неписьменність» очолював директор педтехнікуму А. Т. Шафет.

У травні 1930 року педагогічний технікум за клопотанням Шевченківського окрвиконкому знову реорганізовується у Черкаський інститут народної освіти і того ж року на його базі утворюється інститут соціального виховання з трьохрічним терміном навчання. У його складі діяло три відділення — агробіологічне, техніко-математичне та історичне. Важливе значення для поліпшення умов навчання студентів мала передача інституту наприкінці 1930 року нового трьохповерхового приміщення у центрі міста, де мали розміщуватися установи виконкому щойно ліквідованої Шевченківської округи. На довгі роки воно стало головним навчальним корпусом.

Педінститут, м. Черкаси, 1930-ті роки (нині НК № 4 ЧНУ ім. Б. Хмельницького)

У 1933 році інститут соціального виховання знову реорганізується, тепер вже у Черкаський державний педагогічний інститут, у статусі якого він пройшов тривалий у часі шлях, аж до середини 1990-х років. Тоді він мав три факультети — природничий, фізико-математичний та мовно-літературний із денною та заочною формами навчання.

Таким був період становлення першого на Черкащині вищого навчального закладу.

Василь Мельниченко,

професор кафедри археології

та спеціальних галузей історичної науки