bgb
 
 
 
 
 

Студенти ННІ української філології та соціальних комунікацій разом з містянами та військовими  долучилися до заходу з вшанування пам'ять загиблих героїв — бійців полку «Азов», який у Черкасах 1 жовтня організували родини полеглих.  

Словами глибокої шани до подвигу бійців відкрила фотовиставку організаторка Оксана Коцуконь, мама загиблого студента-журналіста ЧНУ. Вона зауважила, що  метою заходу є пам'ять, нагадування, якою ціною, жертовністю ми сьогодні йдемо до перемоги. Щоб бачили інші й ніколи не забували.

— Цей захід означає, що ми всі пам'ятаємо тих, хто залишився в полоні, хто не повернувся додому, чиї тіла залишилися там. Потрібно, щоб ніхто не забував про це. Ми просто не маємо права забувати про наших воїнів, – зауважив боєць ССО.

Керівник і співзасновник проекту «Support Azov» Олег Петренко розповів історію створення полку, згадав поіменно наших земляків-азовців, з якими був знайомий особисто. Зі словами великої шани та вдячності заступник голови Черкаської обласної адміністрації Олександр Шамрай звернувся до батьків, які втратили своїх синів і дочок. Воїни мистецького фронту також висловили свою подяку, хто у віршах, а хто у пісні. Сергій Бобров виконав пісню пам'яті про азовців. Поетеси Валентина Коваленко та Катерина Вербівська присвятили їм свої поезії.

— Мій син служить в Азові, він тактичний медик. Коли закінчив ЧНУ, його відразу запросили туди служити. Він дуже пишався цим, так само як і ми з батьком. Ми знали, куди відпускаємо сина. Коли вони евакуювалися з «Азовсталі», ми теж розуміли, до чого це все йде. І те, що про них зараз пам'ятають, говорять, те, що люди тримають руку на пульсі цих подій, не дають їх забути, дає нам величезну надію, що завдяки цьому я таки обійму свого сина, — розповіла мати військового, який перебуває у полоні.

Наприкінці заходу розповіли історію життя кожного загиблого Азовця та запалили свічку на честь кожної померлої душі. Цей захід-виставка — вічна пам'ять про звичайних людей, які на війні стали справжніми героями.

—Я взяв для себе з цього заходу дуже багато. Це й імена всіх цих героїв, тому що ми повинні пам'ятати і знати їх поіменно, — поділився студент ЧНУ Денис Непогодьєв.

Також своїми почуттями поділилась студентка-журналістка Ірина Захарченко:

— Коли за кожного Азовця запалювали свічку,  було боляче. Але нестерпно стало, коли свічки закінчились, а імена ні...

З міркувань безпеки ми не називаємо справжні імена окремих  героїв нашого матеріалу.

Автор: студентка 2-PR курсу ННІ УФСК Юлія Шиш
Фото: студентки 3-PR курсу ННІ УФСК Янни-Людмили Яковлевої