Студентка 4 курсу ОП «Біологія» ННІ природничих  та аграрних наук Юліана Соколенко нещодавно повернулася з США, де перебувала за глобальною програмою студентських обмінів. Як саме пройшло навчання дівчини за кордоном, про адаптацію до нових умов і тонкощів проходження конкурсу, Юліана розповіла в інтерв'ю.

— Ви нещодавно приїхали після навчання за американською програмою по обміну студентами, розкажіть про суть програми.

— Програма називається «Global UGRAD», вона орієнтована на студентів бакалаврату будь-якої спеціальності. Коли я брала участь у конкурсах, відбір проходив серед студентів перших, других та третіх курсів. Але у цьому році, наскільки мені відомо, змінили правила і беруть лише з 1, 2 курсу. Загалом це програма на один семестр по обміну студентами з різних країн, їх направляють навчатися в Штати в американські університети за їхньою спеціальністю. Мене направили в Штат Міссісіпі, місто Itta Bena до Mississippi Valley State University (MVSU).

— Як взагалі вам прийшла ідея взяти участь у конкурсі?

— Спробувати мене надихнула моя перша репетиторка з англійської мови, яка ще 15 років тому взяла участь у цій програмі. Інна Журавель тоді навчалася у ЧНУ імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Перекладач», на англійського філолога, а зараз вона директор католицької школи у Штаті Міннесота. Саме її життєвий шлях мене змотивував взяти участь у цій програмі. Вперше я подала заявку, коли ще була на першому курсі. Згодом після її відхилення спробувала знову на другому курсі – і мені вдалося.

— Що необхідно було зробити для того, аби потрапити до цієї програми?

— У першу чергу, потрібно було заповнити анкету учасника. У ній вказували всі основні дані, хобі, вподобання, крім цього писали два есе, надсилали СV та портфоліо. У другому турі потрібно було пройти інтерв’ю англійською. Інтерв’юерами були представники з посольства та з цієї програми. І тільки після цього обиралася група основних та альтернативних учасників. Кінцевим етапом було складання тесту TOEFL, кількість набраних на ньому балів ставала вирішальною.

— Яких успіхів ви досягли за час навчання за кордоном?

— Найбільшим успіхом було складання всіх екзаменів на рівень А. Також важливим аспектом є «прокачування» англійської мови особливо в моєму напрямку, адже біологія має специфічну лексику та терміни, які треба розуміти та вміти пояснювати. Також мені вдалося доєднатися до волонтерської групи, що складалася зі студентів, деяких викладачів, які час від часу давали додаткові заняття для студентів, пояснюючи їм складні теми.

— Які зміни ви помітили в собі після закінчення програми і повернення на батьківщину?

— Помітила, що стала більш впевненою у власних силах і потенціалі, особливо в плані науки. У мене були неймовірні професори в університеті із профільних предметів, таких як: імунологія, генетика та біохімія. Це були ті люди, які мене підтримували під час навчання, з якими я мала можливість спілкуватися та розвивати свої знання. Для мене це все дуже багато означає. По-перше, можливість довести самій собі, що я в змозі це зробити. По-друге, що я можу бути «маленьким науковцем». І, мабуть, окремим плюсом була зміна в розумінні світу того, якою мірою він розмаїтий, наскільки різні є люди з талантами, здібностями, мотивацією. Усе це дало мені натхнення для наступних проєктів, у яких би я хотіла брати участь і створювати власні.

— Ви вчилися в іншій країні. Які складнощі відчули при адаптації?

— Якщо чесно, все пройшло так гладко, що навіть не знаю, що можна назвати складністю. Мабуть, важкими були перші дні адаптації, коли ми тільки приїхали. Учасники перебудовувалися на новий часовий пояс та інше харчування. До того ж у штаті люди спілкувалися на акценті, тому важкувато було підлаштуватися. Але ми з цим впоралися – і все пройшло круто.

— Що порадите людям, які ще сумніваються, чи варто їм брати участь в подібних проєктах?

— Основна порада – це ніколи не сумніватися. Варто завжди пробувати, навіть якщо з першої спроби спіткає невдача. Тому що це все одно дає досвід при наступному аналізі свого CV, есе; показує, де потрібно допрацювати, а де ви маєте і так хороший «фундамент». Ще одна порада – це завжди бути активними, брати участь у різних волонтерських проєктах, навіть у Черкасах, у нас теж є дуже багато можливостей. І важливо пробувати скрізь подавати свою кандидатуру, бути активними й розвиватися у своїй спеціальності, рухатися вперед!

Автор: студентка ННІ української філології та соціальних комунікацій Анастасія Щетініна

Фото з архіву героїні інтерв'ю