Традиційний конкурс краси та таланту «Міс ЧНУ–2018» відбувся наприкінці весни в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. У ньому взяли участь одинадцять представниць із різних факультетів та інститутів. Секретом успіху поділилася переможниця конкурсу, студентка першого курсу ННІ історії й філософії Анна Майданик.
— Як виникла ідея взяти учать у конкурсі краси «Міс ЧНУ–2018»?
— Усе почалося з оголошення в інтернеті. Я побачила і зацікавилася. Звичайно, були сумніви, адже для мене це перший конкурс краси такого масштабу. Але коли голова студради запропонувала взяти участь — я довго не вагалася. Якщо в моєму інституті вважають, що я могла б спробувати, то чому б ні? Подала заявку, її підтвердили, а потім 5 місяців тренувань — і я вже на сцені з короною на голові (сміється). Хоча, насправді, це було не так просто, як на словах.
— Анно, як гадаєш, навіщо дівчатам конкурси краси?
— Передовсім це досвід. Я не просто навчилася ходити на підборах, після «Міс ЧНУ» я можу на них бігати. А якщо без жартів, то вчишся тримати себе на сцені, презентувати свої вміння. Атмосфера конкурсу захоплює. Готувалися довго, а минуло все дуже швидко. Безперечно, участь у такому конкурсі додає кожній учасниці, і не лише переможниці, впевненості. На фотосесіях учишся поводитися перед камерою, слухаєш поради фахівців. Після участі у таких подіях змінюється коло спілкування, з’являються нові друзі. Життя наповнюється новими барвами, позитивними емоціями. Адже тебе обрали і ти — одна з кращих, хоч і усвідомлюєш, що всім не сподобаєшся, бо в кожного свої смаки.
— Подейкують, що дружби на конкурсах краси не існує, адже кожна дівчина бачить в інших конкуренток, а не подруг. Тобі вдалося з кимось потоваришувати?
— Кожен приходить на конкурс із різною метою. Звісно, без конкуренції в такому змаганні не обійтися. Проте ворожнечі у нас не було. Я спілкувалась і знаходила спільну мову зі всіма. За час конкурсу ми дуже здружилися, мало не щодня багато годин проводили разом: репетиції номерів, дефіле. Дівчата намагалися завжди допомогти одна одній, порадити, де пасмо підкрутити, іноді навіть позичали косметику.
— На таких заходах оцінюють не лише красу конкурсанток, але й інтелект та їхні творчі здібності. Розкажи, чому ти обрала танець?
— Довго думала, чим здивувати публіку. Спочатку хотіла декламувати вірш, але потім зрозуміла, що в цей день і так буде багато хвилювань. Не хотіла ще переживати про те, щоб не сплутати слова і щоб витримати інтонацію. Мені завжди подобалася сучасна хореографія, і я обрала контемп. Ніколи не займалася танцями професійно, але часу було достатньо, щоб навчитися. Знайомий погодився скласти мені пару на сцені. Він раніше займався бальними танцями, тому для нього оволодіти новим стилем було простіше. З постановкою нам допомагали хореографи. Загалом вчили танець близько двох місяців. І недаремно. Нам аплодували, танець зачепив глядачів. Звичайно, в хореографії були неточності, але з емоційної точки зору, на мою думку, все вдалося.
— Які були перші емоції, коли тебе назвали переможницею?
— Коли нагороджували номінанток, я дуже хвилювалася і чекала своєї черги, але мене ніяк не називали. Потім перейшли до віце-міс, і коли я залишилася одна, то не могла прийти до тями, бо мені здавалося, що когось забули. А потім я плакала і сміялася. Змішані відчуття, але неймовірні. Це було несподіванкою, я до останнього не могла повірити. Відчуття щастя і полегшення одночасно: зусилля не пропали марно, я щаслива!
— Поділися секретом краси, яка перемагає.
— Гадаю, передовсім, це генетика, тож дякую своїм батькам! Звичайно, на конкурсі краси найголовніше — зовнішність. Але інтелектуальні здібності теж повинні бути на високому рівні. На сцені всі дівчата в рівних умовах: гарні сукні, вишукані зачіски, макіяж. Якщо ти там, то ти вже красуня. Але грає роль, як ти себе презентуєш, як будеш поводитися, що говоритимеш, чи побореш внутрішнє переживання і страх перед публікою. Це й робить тебе переможницею — спочатку над собою, а потім над суперницями.
— Чи є в твоїх планах на майбутнє участь у конкурсах краси?
— Мені подобається моделінг. Це для мене новий цікавий світ, і я хочу в ньому залишитися. «СтудМіс Черкащини» ще попереду. Можливо, ви мене там побачите, я б цього дуже хотіла. Дякую всім, хто допоміг організувати такий масштабний конкурс краси. Батькам, сім’ї за те, що говорили: «Ти зможеш». Ректорату університету, який активно підтримав конкурс, організаторам, які витратили багато сил на підготовку красунь! Не можу не згадати найкращу танцівницю — нашого хореографа Анжеліку. Саме вона знає, що кожен при великому бажанні може бути суперзіркою танцю! Відзначу ще голову Студентської ради ЧНУ Юлію Нечипоренко. Саме на її тендітні плечі лягла підготовка конкурсу та організаційні питання. Якщо говорити про фотографії, то дякую нашій Jane! Відчувається, коли людина справді любить свою справу! Аліна Кулик — наша натхненниця. Не давала занепасти духом та завжди піднімала настрій! Не вистачить, мабуть слів, щоб описати працю кожного! Всі неймовірно старалися зробити цей день незабутнім та довгоочікуваним. У нас це вийшло. Дякую всім!
Тетяна Ярош, магістрантка спеціальності «Медіакомунікації», ННІ української філології та соціальних комунікацій