18 травня — Міжнародний день музеїв, який відзначається у світі та привертає увагу до музеїв як хранителів історичної пам’яті й історико-культурної спадщини.
Музейні установи, збираючи, вивчаючи, систематизуючи та пропагуючи пам’ятки історії, відомості про видатних людей України і окремих її регіонів, виконують важливу навчально-виховну функцію при вивченні регіональної історії нашої держави.
Черкащина багата не тільки своєю славною історією, а й розгалуженою мережею музейних установ і заповідників. Період становлення музейної справи на Черкащині належить до початку ХХ ст., коли у середовищі інтелігенції двох найбільших міст нашого краю Черкас і Умані — тодішніх повітових міст Київської губернії — зародилася ідея створення краєзнавчих музеїв. Вже тоді ці міста були помітними культурно-освітніми центрами, де діяли навчальні заклади — учительська семінарія в Черкасах, училище землеробства і садівництва в Умані, а також гімназії, училища та школи.
У 1917 році виник Уманський, 1918 році — Черкаський краєзнавчі музеї, згодом — у Чигирині, Корсуні, Звенигородці. Краєзнавчі музеї проводили широку роботу зі збирання матеріалів і створення експозицій.
Сьогодні на Черкащині діє 61 музейний заклад, 8 історико-культурних заповідників (у тому числі 3 мають статус національних), 1 дендрологічний парк, значна кількість громадських музеїв і музейних кімнат.
Шевченківський Національний заповідник у Каневі засновано у 1925 році на Тарасовій (Чернечій) горі — місці поховання Т.Г.Шевченка. У 1939 році на Тарасовій горі встановлено пам’ятник поетові (скульптор М. Манізер, архітектор Є. Левінсон). Музейні фонди нараховують понад 20 тис. пам’яток, серед яких — меморіальні речі, художні та літературні твори Т.Шевченка, видання його книг, зразки народної художньої творчості. Заповідник має широкі зарубіжні зв’язки з митцями і вченими, із заповідниками, музеями та науково-освітніми установами США, Канади, Франції, Німеччини, Польщі та інших країн.
На базі пам’яток історії, культури та природи у селах Шевченковому, Моринцях, Будищі Звенигородського району, що пов’язані з життям і творчістю Т. Шевченка, у 1992 році засновано Національний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».
У заповіднику діє музей Кобзаря, відновлена хата його батьків. Недалеко стоять великі дуби, у дуплі одного з яких малий Тарас-козачок ховав свої малюнки. Серед реліквій часів його дитинства — речі сестри Катерини, брата Йосипа, стіл та ослін із хати батьків та інше. У селі Шевченковому поховані батьки Кобзаря — мати Катерина Бойко та батько Григорій Шевченко. Всього в заповіднику налічується 43 об’єкти історико-культурного призначення.
Про життя і діяльність видатного політичного і військового діяча, гетьмана України Богдана Хмельницького, історію козацтва та етапи становлення української державності розповідають матеріали Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».
До складу заповідника входять пам’ятки села Суботів, де майбутній гетьман провів свої дитячі роки у батьківському маєтку. На території Суботова відкрито пам’ятки археології різних епох. Тут знаходиться Іллінська церква — ймовірна усипальниця великого гетьмана, залишки фортечних мурів, визначні пам’ятки історії, культури, пам’ятні місця Холодного Яру, що пов’язані з визвольним рухом українського народу. Серед значних об’єктів — Мотронинський монастир ХІІ ст. та Мотронинське городище VI–IV ст. до н.е., одне з найбільших скіфських городищ в Україні.
До 400-річчя від дня народження Б.Хмельницького у Чигирині було відкрито музей, присвячений життю та діяльності видатного гетьмана, а в Суботові йому встановлено пам’ятник (скульптор Е. Кунцевич, архітектор С. Кілесо).
У 1993 році створено Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник, до якого входить комплекс пам’яток історії, культури та природи м. Корсунь-Шевченківський, смт Стеблів, сіл Виграїв і Квітки. Ці пам’ятки пов’язані з формуванням української державності, історією козацтва, життям і творчістю Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, І. Сошенка, К. Стеценка, В. Авраменка, битвою під Корсунем 1648 року і Корсунь-Шевченківською операцією 1944 року.
Окрасою заповідника є архітектурно-парковий ансамбль, створений на островах річки Рось в кінці XVIII ст. відомими зодчими Х. Мюнцем та Я. Ліндсеєм.
У 1994 році створено державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів», який об’єднує об’єкти, пов’язані з історією українського козацтва.
Створений у 1995 році Кам’янський державний історико-культурний заповідник включає літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна та П.І. Чайковського, історичний музей, картинну галерею, садибу Давидових, ландшафтний парк над річкою Тясмин, унікальну пам’ятку природи Тясминський каньйон та інші об’єкти.
Історико-культурний заповідник «Трипільська культура» створений у 2005 році. Найбільший у Східній Європі заповідник, присвяченій одній археологічній культурі. У селі Легедзине діє музей археологічних культур.
Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» розпочав свою роботу з 2006 року. Він розташований на території 82 га історичної частини Умані і містить 69 пам’яток архітектури, 24 пам’ятки історії, 6 пам’яток монументального мистецтва. Серед них — пам’ятки національного значення: Торгові ряди (ратуша) та католицький костел Успіння Пресвятої Богородиці.
Дендрологічний парк «Софіївка» закладено у 1791 році власником багатьох помість в Україні — польським графом С. Потоцьким. Вражає своїми пейзажами та ландшафтами, численними водоспадами, рукотворними гротами, вишуканими античними скульптурами, архітектурою павільйонів. Функціонує унікальна гідротехнічна система, яка забезпечує водою Верхній і Нижній ставки парку, всі його об’єкти та зони.
У Млієві Городищенського району діє будинок-музей українського вченого — помолога і плодовода Л. Симиренка, у Стеблеві Корсунь-Шевченківського району — будинок-музей українського письменника І. Нечуй-Левицького, у Кліщинцях Чорнобаївського району — музей українського письменника М. Старицького, у Красенівці цього ж району — музей видатного спортсмена і артиста І. Піддубного, у Драбові — музей художника І. Падалки.
Увагу шанувальників історії і культури привертають унікальні музеї краю. Серед них — «Козацькі землі України» у Вереміївці Чорнобаївського району, музей гармошки у Жашкові.
Музейним центром по праву вважаються Черкаси. Гостей міста і краю запрошує Черкаський обласний краєзнавчий музей, який бере свої витоки із далекого 1918 року, коли ентузіасти краєзнавчої справи повітового міста Черкаси, очолювані невтомним дослідником місцевої історії Дмитром Панасовичем Бочковим, на основі зібраних ними матеріалів у травні відкрили музей, який спочатку називався «Черкаський історико-педагогічний ім. Т. Г. Шевченка музей, заснований в 1918 році Черкаським товариством «Просвіта». м. Черкаси на Київщині». Пізніше він мав назву «Науковий історико-педагогічний музей Черкащини».
Упродовж 1918–1922 рр. музей функціонував як повітовий краєзнавчий, а з 1923 р. він став музеєм Черкаської, а потім Шевченківської округи. Після ліквідації округ він називався Черкаським міжрайонним краєзнавчим музеєм. У період нацистської окупації музей було розграбовано — викрадено близько 4 тис. експонатів.
У зв’язку з утворенням у 1954 р. Черкаської області музей набув статусу обласного краєзнавчого. Роль музею у розвитку історичного краєзнавства зросла після введення в дію у травні 1985 року нового приміщення. Нова експозиція музею розмістилася в 30 залах загальною площею 2800 кв. м. Фондові колекції перевищують 100 тис. одиниць.
За вагомий внесок у розвиток українського краєзнавства, збереження і популяризацію унікальних пам’яток матеріальної і духовної культури в 1993 році музей першим в Україні удостоєний звання лауреата премії імені Дмитра Яворницького.
Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка відкрито 19 травня 1989 року, під час проведення Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій». Він розміщений у будинку на розі сучасних вулиць Хрещатик і Дмитра Вишневецького (Байди). У трьох його залах виставлено понад 1 тис. оригінальних експонатів, у тому числі близько 400 «Кобзарів», виданих у різні роки різними мовами. У музеї представлені колекції творів поета як прижиттєвих видань, так і більш пізніх — аж до наших днів. Складова частина експозиції — меморіальна кімната Т. Г. Шевченка у будинку Цибульських, де він жив під час свого перебування в Черкасах у 1859 році.
Від 2008 року до дня народження Тараса Шевченка у музеї «Кобзаря» місцеві митці влаштовують виставку «Черкаські художники у вінок шани Кобзареві».
Черкаський художній музей відкритий 9 березня 1992 року, в день 178-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Колекція музею формується з творів мистецтва провідних художників України, народних майстрів, творів із колишніх приватних колекцій графа Бобринського, князів Лопухіних, Білокопитових, що були передані у 1918 році тодішньому історико-педагогічному музею ім. Т. Г. Шевченка у Черкасах. Експозиція музею складається з двох відділів — образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
В експозиції широко представлені твори художників Черкаського краю — народних художників України Д. Нарбута, І. Бондаря, І. Фізера, відомих художників В. Клименка, П. Козіна, В. Никанорова, В. Афоніна, подружжя О. В. та М. М. Теліженків, інших митців Черкащини.
Декоративно-прикладне мистецтво Черкащини представлене розписами майстра народної творчості України М. Мухи з Михайлівки Кам’янського району, Ірини та Софії Гуменюк, Т. Гордової, В. Кузьменко, авторськими роботами художників-керамістів І. Сухого, Ф. Гордового, М. Чуруканова, М. Титаренка.
Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка відкрито 5 січня 1998 р. в приміщенні редакції обласної газети «Черкаський край». Експозицію розгорнуто в кімнаті, де він працював у 1957–1960 рр.. У ній представлені меблі, друкарська машинка, настільна лампа, листи, фотографії та інші речі, якими користувався В. Симоненко.
Із 2017 року в Черкасах діє міський музей археології Середньої Наддніпрянщини. Фондова колекція нараховує понад 30 тисяч знахідок, із яких понад 10 тисяч належать пам’яткам ямної культури з поселення Десятини та інших поселень і стоянок цієї культури та курганів Черкащини.
Сформувався музейний комплекс у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Майже 100-річна історія першого на Черкащині закладу вищої освіти висвітлюється в експозиції музею університету.
Відвідувачі мають можливість ознайомитися з оригінальними експонатами — документами, фотографіями, грамотами, дипломами, заліковими книжками, посвідченнями, нагородами, кубками, книгами та особистими речами викладачів університету різних поколінь. Усього в експозиції та фонді музею — понад 1000 одиниць зберігання.
Окрім музею університету, унікальністю експозиції виділяється Музей українського рушника.
У його колекції — ткані та вишивані рушники, народний одяг кінця ХІХ – початку ХХІ ст., предмети побуту Середнього Подніпров’я — ядра формування українського етносу. Окрасою нашого музею є не лише ткані й вишивані рушники, яких більше тисячі, а й народні вишивані картини, чоловічі, жіночі та дитячі вишиванки, прядки, елементи ткацьких верстатів, а також мальована скриня, колиска, сани.
Не менш унікальним є археологічний музей, експозиція якого сформована на основі колекції, зібраної студентами-істориками навчально-наукового інституту міжнародних відносин, історії та філософії під час навчальних польових практик та гурткової роботи.
Музей є навчальною базою підготовки фахівців історичного профілю та популяризації минулого рідного краю, розвитку у студентів відповідних професійних знань з археології. Експозиція і фонди музею нараховують близько 30 тисяч знахідок і висвітлюють історію нашого краю від появи на його території перших людей — неандертальців (130–100 тис. років тому) — і до кінця ХІХ – початку ХХ ст. (матеріали з розкопок садиби Івана Піддубного).
Найстарішим музеєм університету є заснований ще у 1930-х роках зоологічний музей. Він має два відділи – безхребетних та хребетних тварин. В експозиції та фондах музею — понад 900 експонатів, із них безхребетні тварини — 80, ентомологічні колекції — 480, представники іхтіофауни — 60, земноводні та плазуни — 10, представники орнітофауни — 90, молюски — 60, ссавці — 30 експонатів. У ентомологічній експозиції музею, яка є найбільшою, представлені як рідкісні види комах, так і найпоширеніші шкідники сільського та лісового господарства. Орнітологічна колекція охоплює понад 60 видів птахів. Експозиція та окремі експонати зоологічної колекції використовуються у проведені лабораторних робіт і практикумів із зоології безхребетних та хребетних тварин, практикумів зі спецкурсів: орнітологія, теріологія, етологія, батрахогерпетологія, зоогеографія, екологія тощо.
В університеті користуються популярністю також музеї і музейні кімнати Богдана Хмельницького, «Літературна Черкащина», етнології.
У Міжнародний день музеїв важливо зазначити, що Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького впродовж багатьох років готує фахівців історії, археології, етнології, архівознавства, філософії, літератури, біології та інших напрямів, багато з яких успішно трудяться у музейних закладах Черкащини.
Серед знаних працівників музеїв нашого краю — випускники-історики: Тетяна Валах — заступник директора, Сергій Ганницький — завідувач відділу обласного краєзнавчого музею, Яніна Діденко — учений секретар Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», Олександр Мушта — завідувач музею Кам’янського державного історико-культурного заповідника, Ольга Харсун — завідувач відділу Черкаського художнього музею, Сергій Чайка — завідувач народного музею села Піщана Золотоніського району та багато інших.
Василь Мельниченко, професор кафедри археології, новітньої історії та спеціальних галузей історичної науки, заслужений працівник культури України