Кутю не можна любити чи не любити, вона — перша страва на Святвечір, яку раніше обов'язково варили з пшениці. А ще не буває неправильної куті чи рецепта — кожній господині до смаку різне. Тож родинні рецепти передавали від матері — доні, розповіла «Суспільному» професорка кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Наталія Ярмоленко.

Свій рецепт викладачка отримала у спадок від матері, якій своєю чергою передала її мама — бабуся Наталії Миколаївни.

Головне в приготуванні куті — не облизати макогін

— У нас же зараз немає каші «пшениця», ми варимо булгур, наприклад. Зараз можна зварити булгур і це теж буде кутя. Але я варю кутю з пшениці, це немов особливе щось, бо ми не їмо її на щодень. Для приготування куті я користуюся сучасними способами й техніку сучасну використовую — наприклад блендер. Мак я замочую зранку, можна його терти в ступці або блендером, дехто робить його сухим. Але традиційно мак має терти чоловік в макітрі. Аби терти в макітрі, використовують макогін. І якщо жінка сама працювала, або допомагала старша донька, то не дозволяли облизувати макогін, бо чоловік буде лисий.

Кутя — це не «люблю, чи не люблю»

Утім, якщо потерти в блендері чи кавомолці — і чоловік буде з волоссям і жінка не так втомиться:

— Традиція цікава, коли вона жива, але ніколи не шукаємо єдиний правильний варіант. У кожної господині буде кутя своя і в кожної господині вона буде правильна. Тут сенс не в тому, щоб лише приготувати, а в тому щоб долучитися до таїнства Святої вечері. Кутя — це така жертовна страва. І вона не визначається оцінками люблю чи не люблю.

Як запросити в дім багатство

Стіл на Святвечір — також символ, який має притягувати в дім удачу та достаток. За його оформлення бралися серйозно. Також вбрання жінки мало значення:

— За традицією для гарних гостей жінка завжди має гарно вбиратись. А готувати у хустці та фартусі. Так мама вчила, що без хустки на кухню ходити не можна. Фартух — це такий необхідний елемент жіночого одягу, який вказує на те що жінка правильної поведінки.

Сама ж кутя належить до ритуальних страв. Це ритуальна пожертва Богу. Будемо казати, це Коляда, а пізніше, це вже Ісус Христос. Народ до цього часу живе у двовір'ї. Тобто запозичену християнську віру підлаштовує під свої старі погляди. Це щоб усе плодилося, тобто на багатство. Тому тут ідея під святвечірній стіл вносять солому і сіно, застеляють святковою скатертиною і кутю ставлять, потім леміш або плуг, сокиру — якесь залізо під стіл кладуть.

Три куті, як три меди

Взагалі раніше варили кутю тричі, додала пані Наталія:

— На Святвечір варилася пісна кутя, цей вечір — це ніби подяка Господу, подяка природі за щедру і родючу землю, подяка за дари небесні. Другий раз варили на Щедрий вечір. Тоді вариться багата кутя, оскільки це останній день перед постом. Третю кутю варили на Водохреща: стіл готувався пісний, оскільки це вже піст. Загалом неправильної куті не буває. Як у кожної господині свій борщ, то в кожної — своя кутя. Головне — таїнство процесу та збереження традицій та роду. Є традиційні інгредієнти куті: це родзинки, які додавали в усі три куті, зварені зерна, мак та горіхи. Для щедрої куті також можна розтовкти халву чи додати інші сухофрукти та горіхи. Хоча традиційно українці використовували волоські горіхи. Як заправку мед перемішують з узваром і наливають у кутю.

Джерело:  «Суспільне»