11 лютого відзначають Міжнародний день жінок та дівчат у науці. Як зазначено в резолюції 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року, свято засновано «для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчат до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат».

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич у вітанні з цієї нагоди зазначає:

«Наука — важка і серйозна сфера, вона потребує високих розумових здібностей, сконцентрованості та відданості своїй справі. Інакше кажучи,  вона  просто створена для жіноцтва.

Впровадження гендерної рівності в усі сфери людського життя — стратегічна ціль, яку поставили собі усі прогресивні країни світу. Згідно з позицією ООН,  “наука та гендерна рівність є невід’ємними складовими процесу досягнення цілей сталого розвитку”.

Талант не має статевих, національних чи ідеологічних обмежень. Єдине, що може стати на його перешкоді — страх та непевність у власних силах. Саме тому я закликаю усіх українських жінок і дівчаток — не обмежуйте себе стереотипами. Якщо ви відчуваєте схильність та бажання зв’язати своє життя з наукою — робіть це. Можливо, цей вибір не лише зробить щасливими вас, а й дасть людству видатну науковицю, напрацювання якої змінять світ.

Бажаємо великих звершень, невичерпної творчої енергії та успіхів жінкам, що вже обрали науку своїм життєвим шляхом. Нехай вас не полишає натхнення та сили, бажання шукати відповіді на питання, що постають перед людством!»

Центр гендерних досліджень і комунікацій Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького дякує колегам за співпацю і закликає дотримуватись принципів гендерної рівності та недискримінації не лише в науковому середовищі, а й в повсякденні.

До привітань приєднується ректор університету Олександр Черевко. Він переконаний, що жінки і дівчата достойно реалізують себе в науковій сфері. Яскравим прикладом цього є й жіноцтво Черкаського національного — студентки, викладачки, керівники структурних підрозділів.

Наука і гендерна рівність — важливі елементи процесу досягнення цілей розвитку, включаючи ті, які викладені в Порядку денному сталого розвитку до 2030 року. За останні 15 років світове співтовариство досягло значних успіхів у справі залучення жінок і дівчат у науку. Незважаючи на це, вони досі стикаються з обмеженнями у цій сфері.

Поділ на «жіночі» та «чоловічі» галузі занять у науці — одна з багатьох характеристик гендерної нерівності в науці.

Дані Центру дослідження суспільства (Україна) вказують на низку гендерних проблем у вищій освіті:

• Зменшення кількості жінок на кожному наступному щаблі академічної кар’єрної драбини — серед випускників та випускниць вишів, що мають ступінь бакалавра, жінки складають 76%, магістра — 69%, жінок-кандидаток наук 43%, а докторок — 33%.
• Невелика кількість жінок на керівних посадах. Серед  234 ректорів вишів ІІІ-ІV рівня акредитації лише 20 жінок — близько 9%, а за роки незалежності в Україні лише одна жінка-міністр освіти.
• Жінки-науковці заробляють менше, ніж чоловіки. Вищий за 6.500 грн дохід отримують 23,9% чоловіків і всього 12% жінок, у той час як менше 5000 отримує майже половина викладачок і 41,3% викладачів.

Українська ситуація, утім, не є унікальною — у всьому світі, навіть у розвинутих країнах до гендерної рівності у науці далеко.

Згідно зі звітом Інституту статистики ЮНЕСКО 2009 року, загалом у світі присутність жінок у науці становить 29% — приблизно однаковий показник у ЄС, 33% в Африці, 18% в Азії, 46% у Південній Америці.

Відсоток жінок, що задіяні у НДДКР (Науково-дослідних та дослідно-конструкторських роботах), у кожному регіоні світу, як і раніше, невисокий. У середньому цей показник у Центральній та Східній Європі становить 40%.

Лише одна з п’яти країн досягла гендерного паритету, згідно з яким від 45% до 55% наукових працівників складають жінки.

 В Україні — загалом 46% жінок-науковців.

Хоча все більше жінок вступають до університетів, відносно небагато з них роблять кар’єру в науці.

Студенти-бакалаври — 52% жінок, 48% чоловіків.
Докторанти — 60% жінок, 40% чоловіків.
Дослідники — 46%  жінок, 54%  чоловіків.

Жінки-науковці, зазвичай, працюють в академічних та урядових секторах, у той час як чоловіки домінують у приватному секторі досліджень, який пропонує більш високі зарплати та можливості кар’єрного зростання.

Державний сектор — 49% жінок, 51% чоловіків.
Наукові установи — 47% жінок, 53% чоловіків.
Приватний сектор — 40% жінок та 60% чоловіків.

У більшості країн жінки обирають предметом своїх наукових інтересів соціальні науки, а от у галузі машинобудування та технологій їх все ще небагато. Щоб збалансувати кількість жінок та чоловіків у цій сфері, дівчат потрібно заохочувати займатися наукою, і зокрема, математикою.

Природничі науки — 45% жінок, 55% чоловіків.
Машинобудування та технології — 37% жінок, 63% чоловіків.
Медичні науки — 65% жінок, 35% чоловіків.
Сільськогосподарські науки — 55% жінок, 45% чоловіків.
Соціальні науки — 61% жінок, 39% чоловіків.
Гуманітарні науки — 68% жінок, 32% чоловіків.

Однак, зазначають у звіті, статистика повністю не відображає нюансів наукової кар’єри жінки: дослідницькі інститути у всьому світі очолюють чоловіки, існує різниця в оплаті праці.

«Діти часто є перешкодою, але це не пояснює фактичну різницю у розмірі зарплатні та рівні відповідальності. Упередження, Old–Boys-клуби та інші не такі видимі фактори є більш вирішальними», — йдеться у звіті.

Панацеї для вирішення цієї проблеми не існує, визнають в організації. Зате вона впроваджує різноманітні програми для підтримки науковців-матерів, премії для жінок у науці, та різноманітні стипендій ні програми.

Статистичні дані щодо жінок у науці Інституту статистики ЮНЕСКО можна переглянути ТУТ.

 Центр гендерних досліджень і комунікацій ЧНУ ім. Б. Хмельницького