Виявляється, що навіть козаки святкували два Різдва, а Дід Мороз — це радянська версія святого Миколая. Що в новорічно-різдвяних святах є автентичним, а які звички в наше життя нав'язав комуністичний режим, розповів «Суспільному» начальник навчального відділу Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, етнограф Андрій Темченко.
Він розповів, чому маємо в Україні два Нових роки, як Дід Мороз витіснив святого Миколая, чому зірка на ялинці не завжди була однакова і що символізує ялинка.
Ідеологія диктує правила
Поняття автентичності змінюється з часом, пояснив етнограф:
— Я гарно пам'ятаю, який мали вигляд Черкаси в Радянському Союзі. Були оці маркери радянськості — пам'ятники Леніну та іншим більшовикам, урочистості біля них. Не дай Боже було весілля і біля пам'ятника не поклали квіти. Це був як Бог, розумієте. От тільки зараз оцей простір починає змінюватися. Не так давно вважали, що 23 лютого це теж автентичне свято, а тепер це не так. Свята — динамічні, як і наше життя. Вони змінюються залежно від того, як змінюється навколо нас час і простір. Будь-яка ідеологія перемагає тоді, коли вона захоплює ці час і простір. Змінюється простір — відповідно, змінюється й культура. Але і нині це виглядає сумніше, тому що простір змінити легше — побудували капличку, вертеп, зробили погруддя Богдана Хмельницького, а не Леніна — і вже новий простір. А новий час набагато важче змінити.
До впровадження християнства Новий рік святкували від дня заснування Риму, а ще до 1 700 року — 1 вересня, додав етнограф:
— Тому, що за канонами Православної Церкви світ був створений 5 508 років до Різдва Христового, 1 вересня. Навіть 9-та ранку було вказано. Як вони це вирахували — я не знаю, але це певним чином збігалося із дохристиянськими поглядами. Було, грубо кажучи, два Нових роки. Перший — весною. От ми зараз співаємо колядки, щедрівочки про те, що ластівочка прилетіла. Але ж ластівочка зараз не літа, вона прилітає весною. Тоді починається землеробський цикл і, відповідно, починається новий рік. А восени перший етап року закінчується, починається другий. І так це все в динаміці перебуває.
Пізніше, переповів науковець, Петро I поїхав у Європу і впровадив новий рік так, як святкували в Європі. Європа слідувала традиціям Римської імперії. Тому Новий рік почали святкувати 1 січня.
«Чудеса не від молитви, а новорічні»
— Тому в нас склалась така парадоксальна ситуація, що маємо два Нових роки — світський, 1 січня, і церковний, 1 вересня. Все було б нормально, це ні на що не впливає, але ж ще є Різдво. А Різдво рахується теж по двох таблицях. Юлій Цезар прийняв юліанський календар і постановили, що християни будуть ним користуватися юліанським календарем. Ну західні християни і почали його використовувати. І все було б теж непогано, якби цей календар був точний. Він у 128 років має похибку одну добу, тому що кожен рік на епоху накопичуються 12 хвилин. А пізніше прийняли григоріанський календар, де була врахована ця похибка. Але православна церква сказала цьому "ні". І тому українське козацтво теж святкувало теж двічі — з Європою вони спілкувались по їхньому календарю, а в себе вели літочислення за юліанським, — пояснив Андрій Темченко.
Через такі розбіжності у датах новорічних святкувань є певні непорозуміння, додав він:
— Завжди важливий перший день. Ми святкуємо День народження, бо це перший день нашого життя. Новий рік — це перший день року, а Різдво — день, коли народився Христос. Хоча день Різдва Христового не встановлений. І що виходить: якщо Різдво сьомого січня, то перший в нас іде Новий рік, а друге Різдво. А повинно бути навпаки. Через це православний світ розколюється. Виходить, що в нас чудеса не Божі, а новорічні, їх приносить не Ісус Христос, а Дід Мороз. Там відбуваються чудеса під час молитви, посту, а там відбувається як у фільмі «З легким паром», де прийняв кілограм алкоголю — і відбуваються чудеса. У зв'язку з цим відбувається такий дисонанс і він загострився саме тоді, коли у нас пішли розбіжності з цією радянською, російською ідеологією.
На думку пана Андрія, перехід до святкування 25 грудня з часом все одно відбудеться, але потрібен час:
— Покоління, яке пам'ятає Радянський Союз, невиправне і має з часом піти. Можливо, наші онуки це зроблять. Коли в Європі впроваджували григоріанський календар, то католики на нього перейшли всі, а протестанти ні. Вони зробили це лише через 12—150 років. Я думаю, в нас це відбудеться скоріше, але, певне, ще через десятки років.
Чому Дід Мороз був потрібен комуністам
«Комерційне нутро» українців завжди давало про себе знати, зауважив етнограф:
— Для нас головне, хто має приносити подарунки для дітей. У нас це завжди був Святий Миколай. Санта Клауса це теж Святий Миколай, лише англійською мовою. Це історичний персонаж. Легенди переповідають, що він дійсно цим займався. Є багато фільмів і книжок про нього. Радянська влада не могла придумати нічого нового, святого Миколая вони заборонили, Новий рік заборонили, ялинку заборонили.
Однак потім радянські діячі зрозуміли, що народ без свята не може і тоді «воскресили» Новий рік і винайшли нових персонажів, додав він:
— Замість Миколая. Це був дід Мороз, який копіював його за формою, але по змісту він був зовсім інший.
Саме ім'я Мороз не є позитивним, пояснив пан Андрій:
— Йому приносили жертви, в тому числі людські. У казці «12 місяців» мачуха послала падчерку в ліс по підсніжники. Це історичні реалії. Річ у, тому що приносили у жертву молоду дівчину: заводили її в ліс, залишали її там і якщо вона замерзала, тоді вважали, що Мороз прийняв жертву. Ця казка виникла на основі цих давніх легенд, тобто подій.
Християнство, зі слів етнографа, дещо «обробило» язичницькі вірування і традиції.
— Особливо, коли протестанти взяли язичницьку ялинку собі, так би мовити, на озброєння і почали будувати її як символ світу: вгорі — різдвяна зірка — не п'ятикутна, а різдвяна, восьмикутна, далі — символи сонця — круглі яблука. Ці яблука — це ще й прообраз яблука пізнання добра і зла, з того часу коли людина вкусила його і так далі. Нижче розташовувались тварини. Загалом, ялинка має багато рівнів, ярусів, і ці яруси символізували різні рівні світу. А Радянський Союз скопіював це все, але замість різдвяної зірки була п'ятикутна, а замість яблук почали чіпляти космонавтів. Навіть Сталіна вішали спочатку, а потім когось розстріляли за це, тому що як це так — повісити Сталіна, та ще й на ялинці, — пояснив він.
Підміна понять
Серед інших символів радянського Нового року, які пам'ятає пан Андрій — шампанське і мандарини:
— Це ж пани пили шампанське. А на Новий рік робочому класу теж дозволяли його пити під бій курантів і замовляти бажання Діду Морозу. І Дід Мороз приносив дітям подарунки.
Щодо онуки Діда Мороза — Снігуроньки, її образ теж не дуже позитивний і частково міфологічний, додав етнограф.
— Це літературний персонаж, частково літературний, частково міфологічний. Це та дівчина, яка замерзла у лісі, ота жертва. У дев'ятнадцятому столітті її описав у своєму оповіданні Одоєвський. Він переказав казку, записану Афанасьєвим, яка називалась «Морозко». Дівчина потрапила до Морозка і Морозко їй дарує подарунки, а якщо неслухняна дівчина, то не дарує. Ну, як Святий Миколай. Але ж насправді це підміна понять. Скільки є анекдотів про Діда Мороза. Наприклад, той, де заходить Дід Мороз як завжди «під цим ділом», бачить — стоїть чоловік на табуретці, петля з мотузкою. Каже: «Що ти робиш?» А він: «Та оце ж життя таке». А Дід Мороз: «Ну якщо ти на табуретці, то хоч віршик розкажи». По суті Дід Мороз став комічним персонажем. Чомусь і в сучасних російських фільмах він постійно п'яний. Так чи інакше, у 30-ті роки цей образ вигадали святкування досить швидко прижилося. Це тому, що він був скопійований зі святого Миколая, — пояснив Андрій Темченко.
Ходити в церкву на Різдво — небезпечно
— У Москві був будинок дворянських зборів і там зробили будинок з'їздів. І от там влаштували ялинку, на яку запросили дітей токарів, слюсарів — робітників. Демонстрували, що це робиться для робітників, для селян, і люди «куплялися» на це все діло. Церква ж була заборонена, в церкву сходити на Різдво — це було небезпечно. Ну і плюс пропаганда. Я пам'ятаю, як у моєму дитинстві чекали Новий рік: тому, що це канікули, що у магазинах тоді виставляли на продаж всілякі дефіцити, можна було палити бенгальські вогні тощо. Така собі романтика, — розповів він.
З часом це все мине, вважає етнограф. Однак для цього потрібен час.
Пропонуємо вам переглянути відеоверсію інтерв’ю на «Суспільному»
Джерело: «Суспільне»