Серед досвідчених керівників структурних підрозділів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького одне з чільних місць по праву належить директорці навчально-наукового інституту іноземних мов Людмилі Володимирівні Швидкій.

Її безперервна організаторська каденція триває вже понад 16 років (до цього слід додати ще й 4 попередні роки її деканства), які позначені доволі успішним поступом очолюваного нею інституту. Цими днями знана в нашому краї освітянка відзначає свій некруглий ювілей. Григорій Голиш, директор наукової  бібліотеки імені Михайла Максимовича, підготував нарис про її сповнений суспільно значимими справами життєпис.

Єдине щастя в житті – це постійний рух вперед.

Е. Золя

Людмила Гуцаленко (дошлюбне прізвище ювілярки) вперше побачила світ 7 серпня 1959 році, а місцем її народження стала Акмолинська область далекого Казахстану, куди в пошуках романтики ще раніше перебралися з Донбасу її майбутні батьки. Утім, тоді як мама, Зоя Яківна, була родом із Луганщини, натомість тато, Володимир Пилипович, походив із Корсунщини. Людмила радувала батьків своїми відмінними успіхами у шкільному навчанні, а найкращі результати виявила в опануванні гуманітарних дисциплін. Їй не було рівних у школі зі знання іноземної (німецької) мови, й дівчина неодноразово ставала переможницею районних та обласних олімпіад із цього предмету. Тож цілком очікувано її професійний вибір упав саме на іноземну лінгвістику: в 1976 році вона вступила на навчання до престижного столичного вишу — Київського державного педагогічного інституту іноземних мов, успішно витримавши конкурс у 6 осіб на місце. Упродовж 5 років Людмила наполегливо опановувала іноземні мови, стала однією з кращих студенток інституту. У дні проведення Олімпіади-80 саме їй серед кількох найуспішніших студентів було довірено перекладацький супровід делегації німецьких туристів. У стінах своєї alma mater зустріла свою життєву долю й уже під завісу інститутського навчання побралася зі своїм однокурсником Володимиром Швидким.

Закінчивши інститут у 1981 році, молоде подружжя приступило до самостійної трудової діяльності, й доволі знаковим періодом стали чотири роки перекладацької роботи в Групі радянських військ у Німецькій Демократичній Республіці. Звісно, перебування в цій країні та відповідна робота значною мірою сприяли професійному зростанню Людмили як фахівця-лінгвіста з німецької. Досконало опанувавши розмовну мову, вона поряд із цим наполегливо вивчала діалекти, засвоювала тамтешні фразеологізми.

У 1985 році родина перебралася до Черкас (Володимир родом із Золотоноші), де Людмила спочатку працювала лаборанткою кафедри англійської та німецької мов у державному педагогічному, а від 1986 року приступила й до викладацької діяльності. Отож, у стінах нашого університету ювілярка працює вже майже 40 літ!

Звісно, треба було вдосконалювати свій фаховий рівень, і Людмила Швидка вступила на денне відділення аспірантури при своєму рідному, на той час Київському лінгвістичному університеті. Темою своєї дисертаційної праці вона обрала дослідження синтаксичної семантики німецької мови, а науковою керівницею стала відома лінгвістка, професорка Ірина Яківна Харитонова. Робота над вивченням цієї непростої проблеми виявилася доволі трудомісткою, проте захист дисертації відбувся через рік після закінчення аспірантури (1995 рік). Усі члени столичної спеціалізованої вченої ради одностайно дали високу оцінку дисертаційній праці, відзначаючи її неабияку новизну, теоретичну й прикладну цінність. Уже в статусі кандидатки філології, від 1995 року  Людмила Володимирівна поряд із викладацькою працею обійняла надзвичайно рутинну й копітку посаду заступниці декана факультету іноземних мов. Через чотири роки після захисту дисертації вона отримала вчене звання доцентки.

А потім були й нові ступені кар’єрного сходження Людмили Швидкої: від 2000 до 2004 року вона працювала на посаді декана факультету. З огляду на неабиякі організаторські успіхи та враховуючи її ерудицію й досвід, Людмилу Володимирівну в 2005 році було призначено проректоркою з соціально-гуманітарних питань, виховної роботи та міжнародних зв’язків. Утім, після чергової реорганізації управлінських служб вона очолила університетський центр зовнішніх та міжнародних зв’язків, а потім зосередилася на викладацькій діяльності й науковій роботі, працюючи доценткою кафедри німецької філології.

Проте в трудовому колективі факультету зріло переконання в тому, що саме Людмила Володимирівна й має стати їхнім лідером, а тому в 2008 році з започаткуванням роботи навчально-наукового інституту іноземних мов його директоркою було обрано саме її. Відтоді й до сьогодні Людмила Швидка й очолює цей провідний університетський підрозділ.

За її управлінської каденції значно зміцніла навчально-матеріальна база інституту, було ліцензовано нові спеціальності, зокрема «Німецька мова», підвищилася публікативна активність науково-педагогічних працівників, розширилися міжнародні зв’язки й зросла академічна мобільність. ННІ іноземних мов постійно посідає чільні позиції в загальноуніверситетському рейтингу. Сама ж його очільниця є взірцем невпинного фахового самовдосконалення. Зокрема вона проходила стажування в освітніх центрах  Берліна, Бонна, Мюнхена (Німеччина), Жешува (Польща) та інших і має відповідні сертифікати. Людмила Володимирівна стала учасницею багатьох міжнародних та республіканських тренінгів.

Колеги ювілярки відзначають її інтелектуальність, компетентність, креативність, комунікабельність, уміння оперативно реагувати на виклики часу, а ще людяність і щирість. А студенти шанують і люблять свою інститутську «маму» за бездоганне знання дисциплін викладання, справедливість і вимогливість, здатність вибудовувати комфортну психологічну атмосферу взаємин і постійну готовність зарадити будь-якій проблемі студентського повсякдення. Людмила Володимирівна викладає студентам і магістрантам такі важливі освітні програми, як «Стилістика», «Лінгвокраїнознавство», «Інтерпретація тексту», раніше — «Практика німецької мови» та інші. Заняття, які вона проводить, відзначаються високим науково-методичним рівнем, яскраво вираженим практичним спрямуванням та інтерактивністю.

Кожний день директорки ущент заповнений організаційними та освітніми клопотами, а відтак залишається обмаль часу на дослідницьку роботу. Попри все Людмила Володимирівна викроює часову дещицю для наукового пошуку. У колі її наукових інтересів — германістика, семантичний, комунікативний, прагматичний та лінгвокультурологічний аспекти дослідження німецької мови, методика викладання іноземної мови тощо. Результатами своїх досліджень вона ділилася на багатьох конференціях міжнародного, всеукраїнського та регіонального рівнів. Нею опубліковано десятки доволі глибоких лінгвістичних та методичних праць. Людмила Володимирівна є членкинею Асоціації українських германістів та входить до складу ради Української спілки германістів вищої школи.

Доцентка Людмила Швидка турботливо дбає й про підготовку талановитої учнівської молоді. Зокрема, вона стала науковою керівницею кількох учнівських робіт в системі МАН (одна з них посіла перше місце в Україні), брала участь у роботі журі Всеукраїнської та обласних олімпіад із німецької мови. Систематичну методичну допомогу надає Людмила Володимирівна й учителям-словесникам Черкащини.

Самовіддана освітньо-наукова й організаторська діяльність Людмили Швидкої пошанована знаками «Відмінник освіти України» та «Софія Русова», двома почесними грамотами Міністерства освіти й науки України, двома — Черкаської облдержадміністрації, чотирма — Черкаської обласної ради, Почесною грамотою Національної академії педагогічних наук України, а також численними іншими нагородами відомчого, регіонального й університетського рівнів. Вона є лауреаткою обласної премії імені Олександра Захаренка.

Стопами Людмили Володимирівни пішла її донька Анна Рогульська. Вона є кандидаткою філології й доценткою кафедри іноземних мов Черкаського національного. Старший онук Олег має намір стати студентом ННІ інформаційних та освітніх технологій ЧНУ, а онучка Єва готується до шкільного навчання.

Колектив університету щиросердно вітає вельмишановну Людмилу Володимирівну з ювілеєм. Нехай додається до її нинішніх життєвих успіхів! Здоров’я, земного щастя, добра, творчої наснаги, мирного неба, свіжої води й ніякої біди!

Григорій Голиш, директор наукової  бібліотеки імені Михайла Максимовича, доцент, член Національної спілки журналістів України