75 років тому на європейському континенті замовкли гармати. Було здобуто перемогу над нацизмом у Другій світовій війні.

Згадуючи всіх, хто ціною своїх життів зупинив коричневу чуму та захистив від неї майбутнє людства, пам’ятаємо, що серед полеглих у найкривавішій у світовій історії війні — від восьми до десяти мільйонів українців.

Схиляючи голову перед пам’яттю тих, хто загинув у роки воєнного лихоліття, ми вшановуємо й тих, хто пройшовши важкими дорогами війни, повернувся до мирної праці, у тому числі і до нашого університету (тоді педагогічного інституту).

На превеликий жаль, час невблаганно йде вперед і нинішні студенти вже не застали у навчальних аудиторіях викладачів — учасників війни. Роки і підірване здоров’я забрали від нас людей, чий характер і доля пройшли нелегке випробування страшною за своєю жорстокістю і кровопролиттям війною.

Про них тепер ми лише згадуємо і бережемо світлу пам’ять. У ці травневі дні слів щирої вдячності і глибокої шани заслуговують фронтовики, усі, хто боронив рідну землю і трудився для Перемоги в тилу, у повоєнні та наступні роки чесно і сумлінно працював у колективі, були його душею, зразком високих громадянських і моральних якостей.

Яскравий слід в історії університету і Черкащини залишив О. В. Тканко — уславлений організатор партизанського руху, удостоєний за мужність і відвагу звання Героя Радянського Союзу.

Учитель за освітою і покликанням, він із 1953 року понад чверть століття перебував на посаді ректора Черкаського педагогічного інституту (нині — національного університету), а потім тривалий час працював професором кафедри історії, вів активну громадську роботу.

О. В. Тканко

Під його керівництвом, особливо після того, як у 1954 році Черкаси стали обласним центром, педагогічний інститут розвивався надзвичайно динамічно. Багато уваги приділялося зміцненню кадрового потенціалу та навчально-матеріальної бази, з’явилися нові спеціальності, збільшився контингент студентів. У 1959 році підготовку фахівців вели вже чотири факультети — фізико-математичний, природничий, філологічний і фізичного виховання. А в середині 1960-х років до них додалися факультети іноземних мов та загальнонауковий. У 1966 році кількість студентів становила 4597, із них на денній формі навчання — 1872 осіб.

О. В. Тканко у Черкасах (1982 рік)

У роки ректорства О.В. Тканка примножилися культурно-мистецькі та спортивні здобутки інституту. За його ініціативи були створені і швидко набули визнання студентський самодіяльний ансамбль танцю «Черкащанка» та жіноча гандбольна команда «Освіта». У 1964 році став першим на Черкащині олімпійським чемпіоном випускник факультету фізичного виховання Андрій Хімич.

На знак глибокої шани і вдячності нинішнього покоління викладачів та студентів багаторічному керівнику колективу у 2008 році на приміщенні головного навчального корпусу університету встановлена і урочисто відкрита меморіальна дошка з барельєфом, на якій викарбувано напис «У 1953 – 1995 рр. в нашому навчальному закладі працював Тканко Олександр Васильович, Герой Радянського Союзу, генерал-майор, професор, ректор Черкаського державного педагогічного інституту в 1953 – 1979 рр.»

Меморіальна дошка О. В. Тканку на навчальному корпусі № 1 ЧНУ

Широка географія участі викладачів та співробітників навчального закладу у бойових діях на шляху до Перемоги над нацизмом у війні 1941 – 1945 рр. Вони боронили і визволяли не тільки рідну землю, а й територію Польщі, Чехословаччини, Югославії, Болгарії, Румунії, Угорщини, штурмували Берлін.

Доцент М. К. Бутенко

Доцент М. К. Бутенко, Чехословаччина (1945 рік)

Сімнадцятирічним юнаком у листопаді грізного 1941 року добровольцем пішов на фронт А. В. Тарасенков.

Закінчивши війну у складі Першого Українського фронту в Берліні, він після демобілізації завершив перерване війною навчання в школі і вступив до Київського державного університету імені Шевченка. Отримавши у 1951 році диплом із відзнакою, колишній фронтовик назавжди пов’язав свою долю з Черкаським педінститутом, де працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, завідувачем кафедри.

А. В. Тарасенков у музеї університету, Черкаси, 1981 рік

Лише на короткий час відлучався для навчання в аспірантурі і захисту дисертації кандидата історичних наук. Про ініціативність і невичерпну енергію А.В. Тарасенкова нинішнім і наступним поколінням нагадує започаткований ним музей університету.  

Гвардії капітан В. І. Солдатов у роки війни був сапером, піхотинцем і зв’язківцем. У серпні 1941 року був важко поранений під Єльнею. Закінчивши війну, присвятив себе науково-педагогічній праці — захистив дисертацію доктора філософських наук, став професором. Майже 20 років працював проректором інституту з наукової роботи.

Під час війни командиром артилерійської батареї був капітан М.Є. Фонкич. Він — один із небагатьох, хто воював проти гітлерівської Німеччини і брав участь у розгромі японського мілітаризму у складі Другого Українського та Забайкальського фронтів. З 1949 року — на викладацькій роботі у Черкаському педінституті. Захистив дисертацію кандидата, а згодом і доктора фізико-математичних наук, працював професором кафедри теоретичної фізики.

У травні 1945 року на ріці Одер, після відбиття чергової атаки приречених гітлерівців, командир артилерійської батареї капітан Б.Я. Фікслер залишився сам — всі артилеристи загинули або були тяжко поранені. Однак ворогу так і не вдалося пройти. Про цей епізод фронтова газета писала: «Фікслер вів вогонь спокійно, розважливо, наче читав лекцію» (до війни і після війни він працював старшим викладачем кафедри математики в педінституті, був першим повоєнним деканом фізико-математичного факультету). За цей подвиг Б.Я. Фікслер був нагороджений рідкісним орденом Олександра Невського.

Стрілецькою ротою командував молодший лейтенант В. В. Клюєв. У травні 1942 року був важко поранений на Північно-Західному фронті. У повоєнний час працював доцентом кафедри математики.

У визволенні від нацистських загарбників Черкащини брали участь доцент І. Т. Яценко, колишній завідувач агробіостанції Г. Я. Кащенко, старший викладач кафедри фізики І. С. Луцик.

У мирний час викладачами педінституту працювали Г. Г. Велігоцький, М. І. Верьовкін, О. Ф. Вовк, Г. С. Гончаренко, М. М. Горбач, В. П. Джумайло, І. Г. Дерій, О. М. Дудник, І. І. Дядик, С. Т. Завало, П. Л. Касярум, М. Ф. Кашуба, В. Г. Коваль, С. М. Кузнєцов, М. Х. Лозовський, Б. П. Лябчук, І. К. Марковський, В. П. Махлай, Б. П. Моргунов, Й. О. Мойсієвський, Ф. М. Непийвода, Г. І. Поліщук, М. Г. Свергуненко та інші колишні фронтовики.

Доцент І. Г. Дерій

Доцент О. М. Дудник

Та не всім судилося дійти до Перемоги. Студенти і викладачі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького свято бережуть світлу пам’ять про викладачів і співробітників, які полягли у боротьбі з ворогом. Імена Ф. М. Засульського, О. Л. Найди, Й. І. Бінусова, І. Л. Бикова, П. І. Голуба, Г. А. Коломійця, А. А. Лащенка, А. М. Лозового, М. Ф. Махоткіна, К. Й. Медвєдєва, Т. С. Паїса, М. Т. Потоцького, І. І. Уса, Ш. Г. Червінського викарбувані на меморіальній дошці в головному навчальному корпусі університету.

Документальні матеріали свідчать про те, що участь у війні 1941–1945 рр. брали понад 100 працівників та співробітників Черкаського педагогічного інституту. За свій ратний подвиг вони нагороджені 60 бойовими орденами та 468 медалями. Окрім того, під час відзначення ювілейних дат Перемоги усі, хто дожив до них, були удостоєні ордена Великої Вітчизняної війни та ювілейних медалей.

Про викладачів педагогічного інституту, які брали участь у Другій світовій війні та відновлювали навчання в ньому у повоєнний час, розповідає окремий розділ експозиції університетського музею. Серед музейних експонатів — бойові нагороди, документи, фотографії, особисті речі. Студенти усіх академічних груп відвідують музей, знайомляться з життям і діяльністю викладачів — учасників війни, їхнім внеском у розвиток навчального закладу.

Василь Мельниченко, професор кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки