У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького  триває соціально-психологічний проєкт.

Рівно 81 день тому росія почала повномасштабне вторгнення в Україну і змінила життя кожного українця кардинально й надовго.

За ці дні ми переоцінили багато речей та дізналися чимало нового. Українська нація — міцніша, ніж здавалося. Любов до Батьківщини сильніша, ніж боязнь смерті. Ворог —  не такий вже й страшний, якщо ти справді любиш свою землю.

Ми запропонували нашим викладачам, аспірантам, студентам, працівникам дати відповідь на чотири питання, які наразі хвилюють всіх українців. 

Сьогодні представляємо вашій увазі колективного героя проєкту. Незважаючи на зовсім юний вік, адже музичний гурт народився в перші дні війни, молоді люди мають багато цікавих планів і, головне, бажання діяти. А зброя  вокального гурту —  пісня.

Тож чому сьогодні в Україні, а не закордоном, як війна змінила життя, де черпають натхнення для творчості і яку свою мрію бажають здійснити насамперед після перемоги у відео  розповідають учасники вокальної студії «Voices» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

— Україна чи закордон і чому?

Анна Прокопчук, звукорежисерка:

— Однозначно Україна, тому що в моїй країні є моя улюблена робота, а також отакі прекрасні люди, які поряд зі мною, які мене надихають.

— Як війна змінила ваше життя?

Анастасії Шостя, учасниця вокальної студії «Voices»:

— Звичайно війна змінила мене, тому що я була звичайною студенткою, звичайною дівчинкою, як і кожна людина, мріяла, бажала чогось, а зараз ці всі бажання про одне – про те, щоб нарешті був мир.

Олексій Ткаченко, учасник вокальної студії «Voices»:

— Мене війна навчила кільком речам: вміти перемагати тривогу, яка постійно супроводжувала нас у перші дні, а також виявила для мене тих людей в моєму житті, які дійсно варті бути в ньому і я розумію, що я їх ціную, а вони цінують мене.

— Звідки черпаєте сили?

Ірина Захарченко, учасниця вокальної студії «Voices»:

— Напевно, найперше, що надихає наш колектив, це ми самі для себе натхнення, ми підтримуємо один одного, ми робимо один одного кращими, ми говоримо один з одним і ми не так колектив, як сім’я.

Даниїл Олійник, учасник вокальної студії «Voices»:

— У нас зараз такий репертуар: пісні про війну — ті, що мотивують, а взагалі девіз нашого колективу — мелодія і пісня як зброя.

— Яку свою мрію хочете здійснити після перемоги?

Поліна Панченко, учасниця вокальної студії «Voices»:

— До війни в мене була така мрія, яка залишилася і після, це поїхати в Карпати, це перше, що я дуже хочу зробити. Війна показала, що якщо вона є, ця мрія, то треба її швиденько виконувати, тому що ми не знаємо, що станеться далі.

Яна Боровик, керівниця вокальної студії «Voices»:

— У мене була мрія створити власний колектив, і зараз він у мене є — така класна, творча, мега позитивна, таку супер команда. Тепер мрію, щоб про нас дізналося як мінімум наше місто, а така велика мрія, щоб дізналася вся Україна.

Пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького