У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького триває соціально-психологічний проєкт.
79 днів тому росія почала повномасштабне вторгнення в Україну і змінила життя кожного українця кардинально й надовго.
За ці дні ми переоцінили багато речей та дізналися чимало нового. Українська нація — міцніша, ніж здавалося. Любов до Батьківщини сильніша, ніж боязнь смерті. Ворог — не такий вже й страшний, якщо ти справді любиш свою землю.
Ми запропонували нашим викладачам, аспірантам, студентам, працівникам дати відповідь на чотири питання, які наразі хвилюють всіх українців.
Сьогодні героєм нашого проєкту є очільник провідного закладу вищої освіти в центрі України, університету, де не просто дають фахову освіту, а й навчають жити в сучасних реаліях, виховують громадян з Україною в серці. Як мотивує колектив університету вірою в перемогу, звідки черпає сили, чому залишився в Україні й про що мріє після перемоги, розповідає у відео ректор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Олександр Черевко.
— Олександре Володимировичу! Чому залишилися в Україні, хоча була можливість виїхати закордон?
— Я не мислю себе поза Україною, я не мислю себе поза університетом, тим більше, що я — керівник, на якого дивляться і беруть приклад інші, але насамперед я — громадянин цієї країни, тому буду до кінця тут, і, звичайно, я переконаний в тому, що ми переможемо.
— Як війна змінила ваше життя ?
— Безумовно, коли почалась війна, то я один з небагатьох говорив, що час цей прийде, і він прийшов. Я переконаний — в розбудові України, в розбудові українського світу треба все, що ми робимо, подвоювати, потроювати, робити впевненіше, бо ми незалежна держава, ми маємо право на життя, на свій погляд, на своє місце у світі, в Європі й ніяка росія не повинна нам вказувати, як жити. Тому світоглядно став просто міцнішим і ще впевненішим у тому, що я робив все життя.
— Звідки черпаєте сили ?
— Любов до рідної землі, любов до України, любов і захист своєї родини — все це разом мотивує до того, що, безумовно, ми маємо і воювати, і працювати, і триматися, і навчатися, але головне — перемагати.
— Яку свою мрію хочете здійснити після перемоги?
— Маю дві світлі мрії. Перша — це зібратися родиною і колом близьких друзів, щоб відсвяткувати перемогу. Але не просто зібратися, а зібратися у рідному місті, у рідному селі на рідній землі, і там ще раз сказати: «Слава Україні!» Друга мрія — після перемоги упевнено працювати для себе, для людей, для родини, для майбутнього.
Пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького