Класичний університет є не лише навчально-науковим центром, а й полікультурним середовищем, де витворюються різні вектори впливу на духовний розвиток нації. Помітний слід у цій царині належить і Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького, котрий цьогоріч відзначає 100-ліття від дня свого заснування.

Саме цьому славному ювілею провідного вишу Черкащини й присвячена нова книга, котра побачила світ в університетському видавництві під назвою «Літературна історія Черкаського університету». Її автор — колишній ректор ЧНУ, доктор філології, професор, завідувач кафедри української літератури та компаративістики названого університету, голова обласної організації Національної спілки письменників України, заслужений працівник освіти України й випускник Черкаського університету (тоді ще педінституту) Володимир Трохимович Поліщук.

Обравши жанр документально-біобібліографічного нариса, автор чи не вперше у видавничій практиці новітнього часу подає розлогу й вичерпну оповідь про літературні процеси у своїй alma mater упродовж століття, яка викладена на тлі подійної історії ЗВО. Подавши кілька тез зі славної минувшини університету, його ректор Олександр Володимирович Черевко у своїй передмові до книги підкреслює, що предметом висвітлення є «літературна історія, літературні традиції…, зрештою — літературна слава вишу». Композиційно це досить об’ємне видання подано в 4 розділах, які іменуються сторінками. Зокрема, в першому розділі йдеться про потужні літературознавчі надбання університету, які знані в усій Україні (при виші функціонує центр шевченкознавчих досліджень) та про найбільш знакові персоналії цих творчих процесів. При цьому автор не обмежується загальними відомостями про достойників, а подає їхні розлогі біографії. Скажімо, в названому розділі читач віднайде життєписи таких цікавих постатей, як фольклорист Андрій Бондаренко, літературознавець Михайло Кашуба, текстолог і музейник Григорій Аврахов, один із перших на Черкащині докторів філології Олег Пресняков, професор Анатолій Градовський, Наталія Ярмоленко, Олександр Киченко і Василь Пахаренко, культуролог Світлана Китова, поетеса Валентина Коваленко (нині — генеральна директорка Шевченківського національного заповідника в м. Канів)… Багато місця автором відведено й аналізу фахових філологічних видань та підсумкам роботи літературознавчих конференцій, особливо присвячених шевченкіані.

У другому розділі мовиться про нагромаджений в університеті досвід долучення студентів різних поколінь до таїн літературної творчості: від Черкаської філії літоб’єднання «Плуг» до сьогоденних літературно-творчих структур. Саме в цих об’єднаннях і відбувалося становлення майбутніх майстрів літературного пера. Під керівництвом своїх наставників талановиті студенти видали десятки колективних збірок, які, безперечно, зайняли своє гідне місце в духовних процесах краю. І нині літературна студія, якою керує талановита педагогиня й поетеса Ганна Клименко-Синьоок, гідно продовжує традиції попередніх поколінь студійців.

Зацікавлений читач знайде на сторінках цієї змістовно насиченої книги й вичерпну інформацію про викладачів Черкаського університету, які працювали чи нині працюють у виші й поряд із науково-педагогічною діяльністю залишили помітний слід у новітньому письменстві. У їхньому числі — такі помітні імена, як професори Дмитро Білецький, Микола Калько і Валерій Кикоть, доцентки Тетяна Касьян (вона ще й заслужена художниця України) і Олена Кресан, поет і перекладач Василь Марсюк, фахівець інформаційно-обчислювального відділу Василь Костін… Знайомлячись із літературним доробком цих талановитих персоналій, ще раз переконуєшся, що провідний виш Шевченкового краю, поряд з іншим, є ще й його літературним осердям.

Ця думка увиразнюється матеріалами завершального розділу, який, як на мене, виділяється своєю ґрунтовністю й вражаючим охопленням широкого кола фігурантів літературних процесів. Тут мовлено про майстрів літературного слова, котрі в різні роки здобули освіту в інституті/університеті. При цьому автор групує їх за факультетами й інститутами вишу, вирізняючи при цьому «реєстрових»,  письменників і тих, котрі не обтяжені членством у Національній спілці письменників України. Загалом тут подано біобібліографічні портрети майже 110-х творців літературного слова, і 45 із них стали чільними членами НСПУ. Назвемо бодай декілька імен із цього довгого списку випускників ЧНУ: Степан Бен, Володимир Гаптар, Григорій Донець, Петро Линовицький, Людмила Тараненко, Микола Озірський, Михайло Пономаренко, Наталія Віргуш, Іван Дробний, Сергій Носань, Світлана Веренич…

Свою працю Володимир Трохимович завершує такими словами: «Така от вимальовується картина столітньої літературної історії… Як для вишу нестоличного, — то вельми багата й розмаїта, така, якою наш навчальний заклад має повне право пишатися». Поза всякими сумнівами, ця книга буде цікавою не лише всім причетним до літературного слова та співробітникам і випускникам ЧНУ, а й широкому читацькому загалу, кому не байдужа минувшина та сьогодення класичних університетів.

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, доцент