На сайті Президента України розміщено петицію, в якій просять присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю, випускнику Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Тьопенку Віктору Миколайовичу (09.06.1972 – 24.03.2022), жителю Заліського на Тальнівщині.
Про це повідомляють на сайті «Вісті Черкащини».
Віктор був учасником АТО, ветераном військової служби, сержантом, а також командиром відділення розвідувальної роти.
Донька загиблого військового Юлія зазначає, що понад рік сім’я і друзі чекали, що Віктор Миколайович уцілів і вижив. Не було ніякої звісточки, бо та місцевість перебувала під окупацією. Розшукували рідну людину, чекали з полону, молились, але ні на хвилину не покидали надії, що він живий.
Віктор Миколайович народився 9 червня 1972 року в селі Заліському, що на Черкащині. Після закінчення місцевої школи — навчався в Дніпродзержинському технікумі фізичної культури. Далі була служба в повітряно-десантних військах. Згодом здобув вищу освіту у Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького. Трудовий шлях розпочався на посаді інструктора по спорту в КСП «Заліське». З 1994 року Віктор Миколайович пішов працювати вчителем фізкультури в Заліську неповну середню школу.
Віктор дуже любив свою роботу, навчав дітей бути сильними й сміливими. Тож і школярі горнулися до вчителя, поважали та прислухалися до його порад. Доброго щирого колегу цінували в колективі. Односельці знали Віктора Тьопенка як шанованого педагога, дбайливого господаря, працьовитого, енергійного чоловіка, сповненого планів та сподівань.
Віктор Тьопенко був справжнім патріотом. Він — учасник АТО, ветеран військової служби. На другий день після широкомасштабного вторгнення рашистської орди в Україну він одним із перших знову став на захист Батьківщини. Віктор Миколайович проходив службу в окремій танковій бригаді, був командиром відділення розвідувальної роти. 24 березня 2022 року зв’язок із ним обірвався…
Страшна звістка прийшла 17 квітня 2023 року… На жаль, дива не сталось…
Воїн героїчно загинув 24 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в с. Суха Кам’янка, Харківської області, Ізюмського району, отримавши травми несумісні з життям. Без сина залишилася мама, без тата – донька та син, без брата — сестра і брат, без дядька — племінники.
Ми у вічному боргу перед Героєм, який віддав життя за Україну, за кожного з нас.
Підтримати петицію можна за посиланням.
Джерело: «Вісті Черкащини»