Проєкт «Видатні уродженці Черкащини» триває у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.
Він приурочений до 70-річчя Черкаської області. На Черкащині у всі історичні періоди народжувалися люди, які відігравали надзвичайно важливу роль в історії та культурі України, у формуванні світогляду українців. Є постаті всесвітньо відомі — такі, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Іван Піддубний. Але надзвичайно багато й тих, пам’ять про кого століттями стирала російська імперія та її правонаступник, тоталітарний срср. Є також ціла когорта фахівців своєї справи, які подвижницькою працею зробили внесок у розвиток Черкащини. Усі вони є нашою історією і заслуговують на те, щоб їх знали нащадки й сучасники.
Саме з цією метою науковці ЧНУ ім. Б. Хмельницького постійно досліджують діячів історії та культури рідного краю і діляться цими дослідженнями. Їхні напрацювання зможете знайти у рубриці «Видатні уродженці Черкащини».
До вашої уваги — нарис Григорія Голиша, директора наукової бібліотеки ім. Михайла Максимовича.
Випускник ЧНУ став відомим майстром слова
Справжні письменники — совість людства.
Л. Фейєрбах
Серед найвідоміших випускників Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького чільне місце посідає талановитий майстер літературного слова, заслужений діяч мистецтв України Сергій Лукович Носань. У перший день цьогорічного липня минає 85 років від дня народження знаного письменника, а тому випадає чільна нагода окреслити його життєві шляхи, віддані беззавітному служінню мистецтву слова й Україні.
Малою батьківщиною майбутньої знаменитості стало крихітне село Дубинка (Іркліївщина), яке в другій половині 1950-х поглинули води Кременчуцького водосховища. Сергійкове раннє дитинство було безжально знівечене війною: його батько поліг на фронтах Другої світової й напівсирітське життя хлопчика супроводжували голод і холод, хронічні нестатки. Після закінчення семирічки змушений був працювати (робітником, будівельником, матросом на паромі), а середню освіту здобував у вечірній школі. Він був доволі успішним учнем, тому вирішив продовжити навчання у виші. Вибір Сергія упав на Черкаський педагогічний, адже змалку мріяв про вчительський фах. Ні на хвилю не сумнівався й у виборі факультету й ним став філологічний, бо юнак уже давно був закоханий у літературне слово та вже встиг спробувати власне перо (ще в шкільні роки). До речі, одним із його студентських побратимів став майбутній поет-академік Валерій Шпак.
Швидкоплинно промайнули роки інститутського навчання й Сергій у 1967 році розпочав свою педагогічну діяльність у Рудосільській школі на Київщині, куди приїхав за направленням разом зі своєю дружиною й однокурсницею Валентиною. Носані викладали мову й літературу, а тамтешні учні відразу полюбили молодих учителів за різнобічні знання, щирість і доброту. Через три роки подружжя перебралося до рідного міста Валентини Миколаївни — мальовничого містечка Кам’янка. Тут Сергій Лукович, який уже давно відчував поклик слова, пристав на пропозицію стати кореспондентом кам’янської районки «Трудова слава». Підготовлені ним інформаційні матеріали завжди відзначалися актуальністю, глибиною й свіжістю, тому невдовзі він очолив провідний відділ газети.
Саме на кам’янський період припадає вихід його малоформатної прози: оповідань, які зворушували читача своєю непідробною щирістю (перше оповідання побачило світ у 1972 році). Перегодом вийшла друком і перша повість молодого письменника. Акцентуємо увагу на знакову деталь творчого становлення Сергія Носаня: високу оцінку його першим літературним творам дав сам Олесь Гончар, якого називали «совістю української літератури». З огляду на перспективність молодого письменника літературний класик рекомендував Сергієві полишити інші заняття й зосередитися винятково на творчості. Зрештою, Сергій Носань таки дослухався до поради Майстра, звільнився із журналістської роботи й на початку 1980-х разом з родиною оселився в Черкасах. Відтоді настав найбільш плідний період Носаневої творчості: мов з рогу достатку посипалися його різножанрові твори. А ще — презентації, цікаві зустрічі, захопливі подорожі в країни близького й далекого зарубіжжя. Великий уплив на творчість молодого письменника справив його літературний побратим Григір Тютюнник.
З примноженням творчого доробку зростав і літературний авторитет Сергія Луковича серед черкаських письменників. Тож не стало для творчого загалу несподіванкою, коли його обрали очільником Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України (1988 — 1992 роки).
У всесвіті літературного слова Сергій Носань залишив незгладимий слід як автор високохудожніх творів у царинах прози, поезії й драматургії. Його оповідання, повісті, романи, есеї, драматичні поеми, присвячені животрепетним темам драматичної минувшини й сьогодення України, а також крутозламам людських доль, проблемам збереження довкілля зажили справді всеукраїнської популярності. Його творам притаманне всебічне володіння предметом літературного опису, тонкий психологізм, глибоке проникнення в колізії людських взаємин і суспільних відносин, щирість оповідей, синівська залюбленість у рідний край, громадянська зболеність за долю країни. Саме завдяки своїй змістовій довершеності й бездоганній художній формі, свіжості образів і оригінальності виражальних засобів творчість Сергія Носаня стала помітним надбанням новітньої української літератури, про що неодноразово наголошував відомий літературознавець, академік Микола Жулинський.
Назвемо бодай декілька творів письменника, які увиразнюють його як непересічного майстра літературного слова, зокрема: повісті «Чисті плеса», Високі, високі гори», романи «Метеори», Голгофа любові», «Досвіток вічного літа», драматичні поеми «Остання мить», «Судна ніч», Мазепа», «Богом даний я народу», есеї «Геній правди», «Ой, Дніпро, Дніпро» та ін. Поряд з цим Сергій Носань став автором напрочуд теплих творів для найменших читачів (наприклад, оповідання «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та ін.). Окремі його твори увійшли до антології українських творів для дітей та читанки для учнів початкової ланки. Сказав своє вагоме слово мистець і в іронічній прозі, випустивши 8-томне видання «Пір’я» (на хвилі самоіронії він кожну маленьку книжечку цієї серії титулував як том). Успішною була і його літературно-перекладацька діяльність, зокрема перекладав твори французьких письменників.
Сергій Лукович був також неперевершеним публіцистом і тележурналістом, певний час обіймав посаду редактора обласної телерадіокомпанії «Рось». Його унікальний талант заіскрився й ще однією яскравою гранню: він подарував спільноті Шевченкового краю десятки талановитих сценаріїв, за якими було знято гарні документальні стрічки, наприклад, 7-серійна «Подорож у історію села Бакаєве», «Подзвін» та ін.
До сказаного додамо й ще один штрих: Сергій Носань, окрім усього іншого ще й майстерно володів пензлем та створив десятки талановитих художніх полотен. Він знаний і як щирий друг книгозбірень та інших культурно-освітніх закладів краю, подарував їм сотні своїх книжок, провів безліч просвітницьких заходів, кожний із яких назавжди вкарбувався в душах і серцях присутніх.
Духовний подвиг нашого відомого земляка дістав гідне пошанування. Його творчість відзначена літературно-мистецькою премією ім. В. Симоненка «Берег надії» (1994 року) та літературною ім. М. Старицького (2001 рік). За видатні заслуги в галузі творення літературного слова Сергію Носаню було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2004 рік).
Відомий духовнотворець пішов у засвіти 23 лютого 2019 року, а свій вічний спочинок знайшов поруч із іншими літературними знаменитостями краю на Алеї слави центрального кладовища м. Черкаси. Своєю самовідданою творчою працею на літературній ниві він заслужив право на нашу незнищенну пам'ять!
Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, голова Золотоніської районної організації НСКУ