Проєкт «Видатні уродженці Черкащини» триває у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.

Він присвячений до 70-річчя Черкаської області. На Черкащині у всі історичні періоди народжувалися люди, які відігравали надзвичайно важливу роль в історії та культурі України, у формуванні світогляду українців. Є постаті всесвітньо відомі — такі, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Іван Піддубний. Але надзвичайно багато й тих, пам’ять про кого століттями стирала російська імперія та її правонаступник, тоталітарний срср. Є також ціла когорта фахівців своєї справи, які подвижницькою працею зробили внесок у розвиток Черкащини. Усі вони є нашою історією і заслуговують на те, щоб їх знали нащадки й сучасники.

Саме з цією метою науковці ЧНУ ім. Б. Хмельницького постійно досліджують діячів історії та культури рідного краю і діляться цими дослідженнями. Їхні напрацювання зможете знайти у рубриці «Видатні уродженці Черкащини».

До вашої уваги — нарис Григорія Голиша, директора наукової бібліотеки ім. Михайла Максимовича.

Мистецькі діалоги Сергія Грущенка

Ми, художники, слухаємо очима, а говоримо руками.

А. Каррачі

Уродженцями Шевченкового краю стали сотні талановитих художників, які зробили вагомий внесок у скарбницю національного мистецтва. Звісно, цей список найдостойніших майстрів пензля очолює наш національний пророк Тарас Шевченко — академік графічного мистецтва. Чимало мистецьких достойників дала світові й Лівобережна Черкащина, в їхньому числі – Ілля Шульга, Іван Черінько, Василь Перевальський, Микола Бабак… Долучений до цієї славетної когорти й наш земляк Сергій Гру́щенко, котрий під завісу цьогорічного лютого відзначає свій 90-й день народження.

Сергій Грущенко народився 28 лютого 1935 року, а його малою Батьківщиною стало чималеньке село Вереміївка Градизького району Полтавської області (нині Золотоніського району Черкаської області) з потужним козацьким корінням і славною історією. Майбутній художник виховувався в селянській родині, став типовою дитиною війни, переживши її страшні випробування. Уже в шкільні роки захопився образотворенням, клав пензлем на папір і полотно дива тамтешньої природи. Рано розпочав свою трудову діяльність, працюючи від зорі до зорі на колгоспному полі. Під час строкової чотирирічної служби у військово-морських силах був художником у Базовому матроському клубі міста Вентспліс (Латвія).

Після звільнення в запас Сергій зреалізував свою давно виплекану мрію, вступивши до найпрестижнішого мистецького закладу України — Київського художнього інституту, де навчався на графічному факультеті у майстерні професорів Тимофія Лящука, Сергія Гроша, Петра Басанця. Ректором інституту тоді був славетний скульптор Василь Бородай, а завідувачем кафедри графічного мистецтва — Шевченківський лауреат Василь Касіян. Сергієві було на кого рівнятися, з кого брати приклад: адже тоді в інституті навчалися багато в майбутньому уславлених художників-живописців: Тетяна Яблонська, Bілен Чеканюк, Михайло Хмелько, Віктор Шаталін, Василь Забашта (усі пізніше отримали звання народних художників України та професорів)… А сам Сергій був серед найкращих студентів і дипломну роботу захистив на відмінно. Ще в студентські роки став учасником художніх виставок, а репродукції малюнків та гравюр молодого художника постійно друкувалися в періодичній пресі.

Після закінчення інституту в 1972 році художник працював над створенням плакатів для видавництв, брав участь у роботі творчих груп мистців, які працювали в будинках творчості художників міст Седнів (Чернігівщина), Паланга (Литва) та ін. Упродовж 21 року працював проєктантом на Київському комбінаті декоративно-монументального мистецтва (1970–1991 рр.). Уже від 1974 р. став членом Спілки художників України. У непростих і безгрошових 1990-х набув статусу «вільного художника».

Художник має солідний творчий доробок, а основні його роботи виконані в галузях естампної й книжкової графіки, плаката, живопису, портрета. Плакатна творчість Сергія Грущенка (а він створив понад 100 плакатів, що виходили великими накладами) розвивається у двох напрямах: перший — із тяжінням до розповідності в деталях і виділенням головного монументалізованого образу, другий — лаконічна композиція з людським образом. При цьому, мистець у своїх творах поєднує традиційні червоний і чорний кольори. Його творчість характеризується виваженістю композиції, майстерною подачею світла в кольорі, поетикою та реалістичністю. Як зазначає мистецтвознавець Григорій Міщенко, «художник начебто веде ненав'язливий діалог з глядачем, і це досягається не лише завдяки простій формі «подачі» краєвиду, але й морально-етичним настановам живописця. Творчість для нього — це передусім робити добро, жити у світі прекрасного.

Лінія горизонту є тим образним чинником у творчості художника, котрий єднає його з глядачем на рівні асоціативному, почуттєвому».
Художник має у своєму доробку численні етюди, які завжди охоче виконував, перебуваючи в новій для нього місцевості й кладучи на полотно свої перші враження про неї. Пейзажні етюди Абхазії, Криму, Закарпаття, Умані (Софіївка), Стеблева, Прибалтики, Парижа, Відня, Будапешта, Мюнхена... Багато із цих художніх начерків ставали завершеними картинами.

Серед найкращих творів мистця — лінорит «І. Нечуй-Левицький у Стеблеві»; плакати — «Без минулого немає майбутнього!», «Пам’ятники культури — наші духовні маяки», «Живи, Україно»; портрети-плакати — Івана Гончара, Василя Стуса, Тараса Шевченка, Катерини Білокур, Олександра Довженка; графіка — «Ранок. Яремча», «Болгарія», «Ранок у порту», «Балтика», «Сонячний день. Львів», «Осінній мотив»; розпис до 120-ї річниці від дня народження Лесі Українки; малярські полотна — «Спогад про дитинство», «Карпатський мотив», «Зимове сонце», «Хортиця», «Андріївська церква», «Соняшники», «Кипариси», «Набережна у Гурзуфі, «Серпень», «Зимовий вечір», «Мати»; портрети — В.В. Крищенка, Г. Гаркуші, Б. Олійника та ін.

Наш краянин став учасником міських, всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок (від 1970 року). Були проведені і його 10 персональних вернісажів — у смт Чорнобай Черкаської області (1985 року), Києві (1995–98, 2001, 2003, 2005 рр.) та ін. Твори Сергія Грущенка зберігаються у Черкаському художньому музеї, Національному музеї Т. Шевченка, музеї Івана Гончара в Києві, Національному музеї «Чорнобиль», Національному музеї літератури (Київ), а також у приватних колекціях України й закордоння. Є добірка творів художника і в музеї-світлиці його рідної Вереміївки.

Заслуги художника в галузі національного мистецтва пошановано численними почесними грамотами, подяками й дипломами. Він став також лауреатом літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького.

Як бачимо, Сергій Грущенко залишив доволі рельєфний слід в сучасному національному образотворенні й зробив вагомий внесок в уславлення нашого Черкаського краю в духовній історії України.

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича, голова Золотоніської районної організації НСКУ