Навчально-науковий інститут інформаційних та освітніх технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького може похвалитися не одним своїм іменитим випускником.
З-поміж них виділяється геніальний освітянин новітньої доби Олександр Захаренко — академік Академії педагогічних наук, народний учитель, колишній директор знаної в європейському освітньому просторі Сахнівської школи. А ще — заслужені працівники освіти України, доценти Олег Богатирьов і Людмила Кляцька, колишній ректор Інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля професор Микола Кришталь, генерал-майор Володимир Отрешко, академік НАІІН Тамара Яценко.... Своє гідне місце у цій славній когорті випускників-фізматівців зайняв і Олександр Василенко, котрому на початку цьогорічного листопада виповнилося б 70 літ (він пішов у засвіти торік). Педагог-новатор, заслужений учитель України і відмінник народної освіти, фіналіст Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», автор книг, учасник міжнародних наукових конференцій, співорганізатор відкритих заочних олімпіад із математики всеукраїнського масштабу — цих заслуг і титулів вистачило б не на одну людину. Проте й цей солідний перелік далеко не вичерпує багатогранності Олександра Василенка, непересічна постать якого уособлює гармонійне поєднання фахового математика й тонкого лірика, справжнього ерудита й чудового вихователя.
Серенада моя народжена вірою, надією і
любов’ю до життя, людини й математики...
Тож прийміть її серцем зі щастям у душі.
О. Василенко
Учитель від Бога
Олександр Василенко народжений у чималенькому селі Піщане на Золотоніщині, а зростав він у селянській родині. Уже в шкільні роки захопився математикою, став учасником та переможцем обласних і районних олімпіад із цього предмета. Після закінчення з золотою медаллю Піщанської школи Олександр вступив на фізико-математичний факультет Черкаського педінституту, де його навчали відомі вчені-педагоги: професори О. Ф. Семенович, Г. О. Бугаєнко, М. Є. Фонкіч, доценти М. О. Довгяло, С. Т. Завало, Л. М. Кляцька, М. М. Горбач та інші. Олександр Василенко був одним із найуспішніших студентів фізмату і в 1976 році отримав диплом про закінчення інституту з відзнакою.
Після того свою майже 40-річну педагогічну діяльність розпочав у Великохутірській середній школі (Драбівщина), яку тоді очолював відомий педагог, музейник і публіцист Олександр Дорошенко. Вже на початку трудової кар’єри Олександра Василенка було очевидним, що в особі молодого математика педагогічна спільнота краю отримала гідне поповнення. Утім у Великому Хуторі Олександр пропрацював лише чотири роки, й тільки-но з’явилася учительська вакансія в Піщанській десятирічці, він повернувся до рідного села.
До Піщаного він прибув уже в статусі глави молодої родини: його життєвою долею й Музою стала великохутірська вчителька української мови й літератури Валентина (також випускниця Черкаського педінституту). Невдовзі в молодят з’явився первісток — Віталій (в майбутньому — вчитель математики).
У своїй рідній школі Олександр Олександрович вчителював понад 34 роки, й саме тут яскраво заіскрився його унікальний педагогічний хист. У Піщаному невдовзі переконалася в тому, що це справжній Учитель від Бога, наділений самобутнім талантом творення дитячих душ. Так, він викладав не вельми популярний в учнівських колах предмет, який традиційно вважався важким для засвоєння. Не секретом є й те, що загальновідомий вислів «Математика — цариця наук» часто супроводжується й не вельми втішними епітетами, що це суха, академічна і, зрештою, нудна галузь знань.
Такі усталені погляди начисто спростував як своїми літературно-математичними студіями, так і вчительською практикою герой нашої оповіді. У його інтерпретації на перший погляд чорно-біла наука виграє багатобарвною веселкою, перетворюється в захопливу й напрочуд цікаву навчальну дисципліну. Талановитий наставник, він невтомно пропагував — від рідної школи до міжнародного рівня — новаторську ідею навчання й виховання в любові до Математики. А реалізовував її не лише на своїх неповторних уроках і позакласних заходах, але й засобами оригінального друкованого слова.
Це ще одна вагома іпостась педагогічної діяльності Олександра
Олександровича, адже він є автором не лише численних статей у медійній та науковій періодиці, есеїв, але й дев’яти (!) окремих видань. Це ціла книжкова серія, об’єднана єдиною назвою «Серенада математиці». Згадаймо: серенада — це пісня закоханого. Так, вказана авторська серія і є зворушливим освідченням безмежно закоханого в математику вчителя, душевної енергетики якого вдосталь, аби закохати в «царицю наук» тисячі його учнів.
Свою самобутню математичну серенаду він плекав розумом і серцем романтика усе своє свідоме вчительське життя. Цікава деталь: на довге й щасливе життя вказану серію благословив сам метр сучасної педагогіки, академік Олександр Захаренко. Він написав до першої книги «Серенади» передмову із напрочуд простою й водночас промовистою назвою «Читайте — не пошкодуєте», та ще й посприяв фінансуванню її видання через творчу спілку вчителів України. Презентуючи це видання, Вчитель-академік зокрема зазначав: «У методичній добірці О. Василенка … кожний, хто долучається до неї знайде для себе й особливо цікаве, досі невідоме, і для багатьох людей незвичне, водночас захоплююче, корисне».
«Серенада» і не тільки
Василенкові книги — це унікальне зібрання вибраних задач, афоризмів, мудрих думок, витягів із віршів та прози, легенд, казок, фольклору, цікавинок з історії точних наук, ба навіть анекдотів, словом, усього, де присутня її величність Математика. Пристрасний бібліофіл, Олександр Олександрович черпав математичні родзинки зі сторінок безлічі прочитаних ним книг. Принагідно зазначимо, що в домашній книгозбірні пана Олександра відклалося зо дві тисячі різних видань.
Утім Василенкова «Серенада» — це не якась там хрестоматія, адже на її сторінках присутнє потужне авторське начало. Автор-ерудит володіє образним і пристрасним словом, яке виступає як у прозовій, так і віршованій іпостасях. Кожна книга серії читається легко, буквально на одному подиху, її матеріали дозволяють нудні й малозрозумілі математичні викладки сприймати, мов задушевну пісню. До речі, їхні фрагменти час від часу з’являються в часописах Києва, Харкова і Полтави...
Десять років тому у видавництві «Основа» (м. Харків) побачила світ ще одна книга-серенада: «Жінки й математика» (друге видання). Її сторінки містять авторські замальовки-родзинки про окремих жінок — служительок математики, представниць усіх часів і народів. Щедро здобрені віршованими додатками, так чи інакше пов’язаними з обраними персоналіями, вони на різні смаки й уподобання можуть бути використані на уроках чи в позакласній роботі.
Принагідно підкреслимо, що серія «Серенада математиці» увійшла до книги «1000+1 ідея сучасної української школи» та вміщена в експозицію Педагогічного музею України (Національна академія педагогічних наук України). Учителька зі Львівщини Ганна Ярощук написала автору таке: «Захоплююсь Вашою «Серенадою», де музикою озиваються теореми й промовляють цифри».
Є у творчому доробку Олександра Олександровича ще одне вагоме надбання. Він підготував 12 спецвипусків всеукраїнського тижневика «Освіта». Усі шпальти цього поважного видання зайняті фрагментами нетрадиційних уроків математики від заслуженого вчителя Олександра Василенка. Автор переконаний, що «такі уроки час від часу варто проводити. Як хочете називайте їх: урок-ода, урок-бенефіс чи урок-презентація, але на фоні щоденних буденних занять вони мусять виділятися, як свято, де учень радітиме, що є на світі Квадрат, Дроби чи теорема Піфагора...». Такі уроки-свята відомий учитель влаштовував для піщанських школярів досить часто, і вони нікого не залишали байдужим. Про те, що в піщанського мрійника справді захмарний авторитет серед його вихованців, переконливо засвідчують їхні захопливі відгуки-спогади про нього, як про улюбленого вчителя й гарну людину.
Василенко щедро ділився своїм досвідом з учителями району й області, виступаючи з доповідями й повідомленнями та проводячи педагогічні майстер-класи. Ним опубліковано десятки методичних статей на шпальтах газет «Освіта», «Сільська школа», «Нова доба», «Черкаський край», «Вісник Золотоніщини», «Златокрай», а також у журналах «Рідна школа», «Педагогічний вісник», «Математика в школі».
А ще учитель був постійним членом журі районних і обласних олімпіад юних математиків. За сприяння О. О. Василенка працювали заочні математичні олімпіади Піщанської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, присвячені пам’яті М. В. Остроградського, А. Б. Солов’яненка, О. А. Захаренка.
Подвижницька праця Олександра Олександровича дістала гідне пошанування. Він став відмінником народної освіти (1984) та заслуженим учителем України (1991), лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 1992», нагороджений медаллю «За сумлінну та творчу працю» (2001) Фонду інтелектуальної співпраці «Україна — ХХІ століття». Окрім цього, він 12 разів (!) ставав лауреатом відзнак кращого освітянина року України (1997, 2001 – 2011 рр.), тричі — дипломантом Всеукраїнських оглядів «Панорама творчих уроків» (2003, 2004), двічі — призером Всеукраїнського конкурсу «Я йду на урок». Він був лауреатом премії ім. О. А. Захаренка (2007).
Відомого освітянина частенько запрошували для виступу перед студентами провідних київських та черкаських ЗВО, в тім числі і його рідної alma mater. І це задля того, аби майбутні фахівці прагнули бодай дотягнутися до тієї високої життєвої планки, яку своєю самовідданістю та духовним подвигом перед прийдешнім установив Олександр Василенко...
Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича, відмінник народної освіти