13 вересня минуло 125 років від дня народження нашого уславленого земляка, українського поета й перекладача Миколи Івановича Терещенка.

З цієї нагоди за ініціативи та організації обласної організації Національної спілки письменників України, наукової бібліотеки ім. М. Максимовича ЧНУ імені Богдана Хмельницького та Золотоніської військової адміністрації були проведені літературні читання. Проходили вони у селі Кропивна на Золотоніщині.

 Учасниками заходу стали співробітники університету, очільники Золотоніської ВА, вчителі та учні місцевої школи. Вони з великим зацікавленням послухали змістовні доповіді завідувача кафедри української літератури та компаративістики, голови обласної організації НСПУ, професора Володимира Поліщука, поета, перекладача й перекладознавця, доктора філології Валерія Кикотя (до речі, лауреата премії ім. М. Терещенка), поета й перекладача Михайла Василенка, а також директора наукової бібліотеки імені Максимовича та інших. Промовці підкреслили вагомість духовного подвигу ювіляра, його внесок у скарбницю української літератури ХХ століття. А черкаська поетеса, співробітниця обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка Катерина Вербівська прочитала декілька своїх найсвіжіших віршів.

Цей захід з пошанування нашого земляка-достойника, безперечно, залишить слід в душах і серцях його учасників. Він є черговим доказом того, що науковці ЧНУ в умовах війни з московітами за незалежність України продовжують активно працювати.

Довідково:

Микола Терещенко — поет і перекладач зі Щербинівки

Найпрестижнішою літературною відзнакою за досягнення в галузі перекладу українською мовою творів світової літератури вважається премія ім. М. Т. Рильського, встановлена ще в 1972 р.. Її лауреатом за №1 став Микола Іванович Терещенко — справжній поліглот і знаний ерудит, відомий поет і літературознавець, наш земляк із Золотоніщини. У вересні нинішнього року духовна спільнота України й світу відзначає 125-річний ювілей цього класика української літератури, отож варто нагадати основні віхи його непересічного життя й творчості.

Нащадок щербинівських козаків

Путівку у високі літературні світи М. Терещенку дало маленьке село Щербинівка, яке розташоване у східній частині черкаського Лівобережжя, за 12 км від м. Золотоноша. А народився майбутній літератор 13 вересня 1898 р. у заможній хліборобській родині, що мала козацьке коріння.

Після закінчення земської початкової були роки навчання в Золотоніській класичній гімназії (у ній же тоді навчався й майбутній прозаїк із Прохорівки Семен Скляренко).

Закінчивши гімназію в 1917 році, Микола подався до Києва, де вступив на навчання до Київського політехнічного інституту, на хімічний факультет. Водночас юнак слухав лекції па курсах іноземних мов, досконало опанував французьку, німецьку та інші європейські мови. Уже тоді він зробив остаточний вибір щодо основного напряму своєї діяльності, віддавши перевагу гуманітарній сфері. Тоді ж першими публікаціями на сторінках столичної періодики розпочалася його літературна діяльність. Молодого поета відразу помітили й оцінили читачі за свіжий та багато в чому неповторний творчий почерк.

Не залишився Микола й осторонь подій Української революції. У грудні 1918 року брав участь у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського і згодом без вагань підтримав Директорію.

Довелося Миколі Терещенку попрацювати й у владних структурах: з огляду на різнобічні знання та розважливість його запросили на відповідальну роботу спочатку в Золотоніський повітовий і Полтавський губернський освітні відділи, а згодом — і в Наркомат освіти України. Та Микола ненадовго там затримався, адже його не приваблювала чиновницька рутина.

Із середини 1920-х років уже відомий читацькому загалу молодий літератор працює в редакціях газет «Більшовик», «Пролетарська правда», «Комуніст» та журналу «Життя і революція».

Не оминула майстра слова й страшна хвиля сталінських репресій. Енкаведисти згадали про зв’язки поета із «синьоблакитниками», і в 1937 році він був заарештований, провів у таборах понад три мученицьких роки. Під час Другої світової війни працював на українських радіостанціях у Саратові й Ташкенті, а в післявоєнні роки став редактором Держлітвидаву й обіймав цю відповідальну посаду майже два десятиліття.

Творчий шлях завдовжки у пів віку

Творчий шлях Миколи Терещенка розпочався в 1917 році і тривав майже пів віку. Його перша поетична збірка побачила світ у 1924 році і мала неабиякий резонанс. А потім було ще багато книжок невгамовного творця: практично щороку, аж до своєї смерті, він видавав одну-дві віршовані збірки (винятком, звісно, стали роки перебування поета в сталінських таборах). Чи не найбільш плідним виявився 1930 рік: тоді побачили світ аж чотири книжки Терещенка. Найвідомішими збірками поета стали «Чорнозем», «Республіка», «Сенько-арсеналець», «Поезії», «Поеми», «Ужинок», «У битвах і трудах», «Щедра земля», «Крилате відлуння» та інші. У поетичному доробку майстра слова переважала громадянська лірика.

Цілком зрозуміло, що Микола Терещенко був дитям свого часу, і його творчість віддзеркалювала властиві тій порі гримаси, зокрема, ідеологічну заангажованість. Але, як наголошує більшість літературних критиків, поетові твори відзначалися глибоким філософським змістом, тонким ліризмом і часом новаторською формою. Зокрема, Микола Бажан зауважив, що поету досить одного такого вірша, як «Печаль і ніжність» Терещенка, щоби навіки залишитися в українській поезії.

Майстер слова реалізувався й у царині літературного перекладу. Знавець багатьох мов (білоруської, французької, провансальської, польської, чеської, словацької та інших), він перекладав твори Я. Купали, Я. Коласа, П. Беранже, В. Гюго, Л. Арагона, Е. Потьє, П. Меріме, А. Барбюса, М. Турсун-Заде, А. Міцкевича та ін.

Справжнім творчим подвигом митця стало видання в результаті його багаторічної жертовної праці двотомної антології «Сузір’я французької поезії», куди увійшли твори поетів Франції від XI до XX століття. «Трудом, гідним пошани й подвигу» назвав цей унікальний витвір Миколи Терещенка класик української літератури Максим Рильський.

Наш земляк відомий і як літературознавець. У 1966 році вийшла друком його фундаментальна праця «Літературний щоденник» — книжка про майже 6 тисяч письменників світу, своєрідна літературна енциклопедія. Саме вона й стала лебединою піснею великого подвижника духовності. Його земне життя скінчилося 30 травня 1966 року, вічний спочинок знайшов на Байковому кладовищі.

Уже посмертно за унікальні заслуги перед українською літературою поета й перекладача було поціновано премією імені Максима Рильського. Іменем великого літератора названа одна з вулиць м. Золотоноші та в його рідному селі Щербинівка. Золотоніською РДА та районною радою, спільно з обласною організацією НСПУ засновано літературну премію ім. М. Терещенка за заслуги в галузі літературного перекладу.

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки  імені М. Максимовича