Співробітниця Черкаського обласного краєзнавчого музею Лариса Сиволап провела майстер-клас із виготовлення трипільських глиняних фігурок для студентів  ННІ міжнародних відносин, історії та філософії.

Таким чином майбутні археологи зуміли долучитися до захопливого досвіду експериментальної археології, покликаної відтворити і краще зрозуміти спосіб життя та побут давніх суспільств. Використання справжньої глини з Чигиринщини, дружня творча атмосфера, дозволили зануритися в повсякдення трипільців, відчути себе майстрами енеолітичної доби.

Гостя розповіла студентам, що виготовлення фігурок (глиняної пластики) було надзвичайно важливим аспектом життя носіїв трипільської культури, це був символ благополуччя, достатку, своєрідна молитва. Існувало декілька різновидів пластики: антропоморфна (фігурки людей), зооморфна (фігурки тварин), предметна, моделі жител і транспорту. Для ознайомлення студенти, здобуваючи навички роботи із глиною, виготовляли зооморфні та предметні фігурки.

Першою «пробою пера» в експериментальній археології стало для учасників заходу ліплення моделей трипільських хлібців: плоского, пірамідального та батоноподібного, які символізували достаток і часто трапляються на вівтарях у трипільських житлах. Лариса Григорівна зауважила, що вони зазвичай орнаментувалися зображенням змії: ймовірно, так трипільці намагалися захистити свої врожаї від шкідників-гризунів.

Далі виготовили модель миски, прикрашену нігтевим або черепашковим орнаментом. Для того, аби студенти могли відтворити орнамент на своїх фігурках, вони послуговувалися знаряддями, що належали контексту епохи: стеками з давніх кісток, мушлями молюсків белемнітів. Особливо цікавою була орнаментація моделі біконічного (звуженого з обох боків, з рельєфним ребром посередині) горщика: вона відтворювала триярусність світу, уявлення про котру було характерним для трипільців.

Та найзахопливішим, мабуть, стало ліплення зооморфних фігурок: собаки та сови. Вони також виготовлялися з одного кавалка глини, суто способом надання потрібної форми. Водночас усі мали свободу фантазії й могли виліпити фігурки інших тваринок, пробувати й експериментувати — адже в цьому й полягала суть заходу. «Для науки навіть невдала спроба є позитивною», — зазначила Лариса Григорівна.

Завдяки з користю проведеному часу студенти здобули важливі професійні навички та знання, отримали незабутній досвід експериментальної археології й іще на крок наблизилися до опанування фахом археолога.

Василь Лук’яниця, студент 3 курсу ННІ міжнародних відносин, історії та філософії