Журналісти «18000» поспілкувалися з випускником Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, комбригом 118 бригади ТрО Ярославом Попком.

— Як змінився я? Напевно, думаю вже не про себе, а про людей, за яких несу безпосередню відповідальність. Ці посади мене більш дисциплінували в плані розуміння, навіщо я це роблю, — говорить комбриг 118 бригади ТрО Ярослав Попко, відповідаючи на запитання про свої внутрішні зміни за 10 років війни.
Він тепло говорить про бригаду в цілому й особливо про свій 157 батальйон, який встиг стати для нього рідним: саме туди він прийшов після трагічних подій два роки тому, щоб стабілізувати ситуацію. Тоді батальйон поніс тяжкі втрати на Запорізькому напрямку.
Попко спочатку справляє грізне враження: він високий, міцний і візуально суворий. Але чим далі, то більше говорить, тим глибше розкривається як співрозмовник. У його словах емпатія, постійні згадки про особисту відповідальність і гордість за роботу й прогрес своїх бійців, насамперед у розвитку дронів. Коли ж йдеться про питання втрат чи зниклих безвісти, його голос змінюється і ще більше розкриває героя нашого інтерв’ю.
Певно, терміни узгодження дати, коли мало відбутися наше спілкування з командиром черкаської бригади, побили всі можливі рекорди в історії «18000» і тривали більше пів року. Така ж справа з географією зустрічі, яка коливалася від лісів Черкащини й до земель, наближених до північних кордонів.
Власне, «добро» на запис ми отримали пізно ввечері в п’ятницю і вже наступного дня занесли техніку в холодне «підземелля», де й проговорили понад годину.
Про АТО та життя до великої війни, про власний бойовий шлях, про героїзм бійців бригади кожного дня, про взаємодію з іншими бригадами, про допомогу і залученість громад, про те, як змінюється війна та зрештою, коли вона завершиться, — все це і значно більше у дебютному інтерв’ю командира 118 бригади ТрО Ярослава Попка, яке він погодився дати медіа «18000»: