Захищаючи територіальну цілісність України від російських нелюдів, загинув Олексій Олександрович Крамаренко.
12 березня 2022 року під час ворожого обстрілу села Топольське Ізюмського району Харківської області близько першої години ночі Олексій отримав поранення, несумісні з життям.
Народився Олексій Крамаренко 13 квітня 2000 року в м. Кам’янці.
Навчався в Кам’янській загальноосвітній школі №1.
Після закінчення школи вступив до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на спеціальність «Туризм».
Провчившись півтора роки в університеті, вирішив взяти академвідпустку і підписати контракт із ЗСУ». Щоб потрапити до десантно-штурмового батальйону спеціального призначення, Олексію знадобилися вся його наполегливість, фізична підготовка, знання і вміння. Відбір був складним, та він упорався. Всі нормативи, заліки та співбесіди склав успішно і другого квітня 2019 року був зарахований до лав ЗСУ в 13 окремий десантно-штурмовий батальйон 95 ОДШБ.
Під час проходження служби Олексій Крамаренко неодноразово брав участь у військових навчаннях НАТО та був відзначений дипломом MULTINATIONAL EXERCISE «Rapid Trident – 2020» (багатонаціональні навчання «Швидкий тризуб – 2020»). Добре володів розмовною англійською, самостійно вивчав німецьку мову.
До повномасштабної російсько-української війни Олексій неодноразово разом із батальйоном виїздив на Схід України, бував на лінії зіткнення. За пів року до повномасштабного вторгнення росії йому запропонували пройти медичні курси та стати парамедиком.
З жовтня 2021 року Олексій Крамаренко знаходився в Донецькій області, у селищі міського типу Нью-Йорк. Саме тут на захисті наших рубежів і розпочалася війна для Героя- захисника.
11 березня 13 окремий десантно-штурмовий батальйон вивели з-під Авдіївки і перекинули на Ізюмський напрямок. «При першому зіткненні з ворогом захисники потрапили під сильний ворожий обстріл, — розповідає мама. — Альоша рятував поранених. Багатьом бійцям надана ним перша допомога врятувала життя. Побратими розповіли, що коли виносили поранених, Олексій мав іти вкінці ланцюга, але, дізнавшись, що в сусідньому взводі загинув медик, він поспішив на допомогу, залишивши рюкзак зі своїми речами на попередніх позиціях. Він по-іншому не міг. Від нього залежало життя людей…».
А далі були довгі дні, тижні, місяці пошуків і надії… Шукали скрізь, усіма можливими і неможливими шляхами. Шукали всі: рідні, близькі, знайомі, якусь інформацію надавали побратими. Півтора місяця доля Олексія Крамаренка була невідома. Про його смерть рідним повідомив побратим, якого врятував Олексій, вчасно надавши першу медичну допомогу. І, нарешті, дякуючи небайдужим колегам-медикам із м. Дніпра вдалося з’ясувати, що 30 березня Олексія Олександровича Крамаренка було поховано на Краснопільському кладовищі м. Дніпра, «як тимчасово невідомого захисника України №591».
Розпізнали загиблого Героя за фотографіями та татуюванням на тілі, яке було зроблено латиною і в перекладі означає «Хто не зрадить». Саме його запам’ятали колеги-медики з Дніпра і допомогли з пошуками.
28 квітня Олексія Крамаренка було перепоховано на Алеї Героїв Центрального кладовища м. Кам’янки.
Олексій Олександрович Крамаренко нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Світла пам’ять Герою...
Джерело: Кам'янський державний історико-культурний заповідник