Захищаючи територіальну цілісність України від російських нелюдів, загинув Богдан Северенчук — випускник ННІ міжнарожних відносин, історії та філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
В пам’ять Богдана Северенчука своїми спогадами ділиться доцент кафедри філософії та релігієзнавства Павло Кретов.
— Філософія вчить, що життя і смерть не просто пов’язані, а просто єдині, особливо, коли йдеться про Людей.
Коли на першому курсі ми обговорювали в моїй групі платонівський ранній діалог «Федон», в якому Сократ стверджує, незадовго до страти, «…ті, що по-справжньому присвятили себе філософії, розмірковують, власне, про одне — про відхід із життя і смерть; інші ж люди цього як правило не помічають» (Федон, Е. 64) юний і тому запальний, але і по-зрілому розсудливий Богдан зауважив: «Якщо так, то крім раціональних причин цього, мають бути цілі, яких людина досягає через смерть».
І тепер, згадуючи це, розумієш, наскільки цілісною натурою він був, і як любив Україну, свою Батьківщину, подібно до Сократа, простого афінського ремісника, піхотинця і філософа, або тих студентів та студенток часів першої світової, що штудіювали філософію у Відні, Граці чи Львові та пішли добровольцями в УСС, захищати вільне майбутнє України.
І він пішов добровольцем першого дня новітньої історії України, 24 лютого 2022.
Бувши його куратором і незмінним науковим керівником протягом всіх років його перебування в нашій Alma Mater, нашому Університеті, я відзначав і його гострий та швидкий розум, точність думки та аналізу, неабияку глибину розгляду, але насамперед — його цільність, цілеспрямованість і мужність.
Певно, він уже тоді був крицевий, коли штудіював Гусерля з Гайдеггером для магістерської роботи — філософська рефлексія не спричиняла в ньому параліч волі. Він полюбляв слівце «настанова», за що я, вболіваючи за стилістичну довершеність дискурсу йому частенько докоряв — і тепер я думаю, що його внутрішній світ, простір його «Я» був античним храмом з неодмінною галереєю колоннад — які і були тими етичними і мисленнєвими настановами, опорами, що несли стрій і ордер його духу. Міг би ще багато писати про Богдана, але слова обмежені і щось тисне біля серця. Пам’ять — вічна і безмежна. Він віддав життя з Україну і за нас усіх, за нашу мрію і нашу ідентичність.
Університет пам’ятатиме. Ми пам’ятатимемо. Слава Герою. Слава Україні!
ННІ міжнародних відносин, історії та філософії