Студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відвідали вихованців Черкаського центру соціальної та фізичної реабілітації людей з інвалідністю «Перспектива». У межах візиту гуртківці «Джерела» разом зі своїм керівником — доцентом навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій Іриною Савченко та ідейним натхненником «джерельтян» — ветераном педагогічної праці та волонтерського руху Любов’ю Силкою побували на мистецькому заході.

Театральна студія «Рампа», що діє при реабілітаційному центрі, закінчила цьогорічний сезон музично-поетичною композицією «Осіння історія» (керівник студії, ведуча і режисер — Олена Танасевич).

Осіння галявина з грибочками під опалим листям, лісові мешканці, грибниця Галина, охоронець лісу Ведмідь — усе невигадане і казкове переплелося в театральному дійстві. Актори з обмеженою руховою діяльністю відмінно впоралися зі своїми ролями, декламуванням поезії відомих поетів-класиків та черкаських авторів — Ірини Савченко, Марини Рябініної. Тут, на інсценізованій лісовій поляні, виконали романтичний танець Анастасія Новікова та Андрій Ріпка. Авторським танком порадувала присутніх Надія Карапась, а Марія Генсля та Андрій Ріпка постали перед глядачами в ролі Мавки і Лукаша (хореограф — Зінаїда Мізіна).

Для очільника «джерельтян» Ірини Савченко талановиті читці підготували приємний сюрприз: по черзі читали рядки з її поезії «Сині хризантеми».

«Як очі Матір Божої Покрови», — цими рядками Ірина Таранова від усіх акторів висловила вдячність тим, хто завітав на творчий вечір, проявив милосердя, оцінив їхні таланти. Від імені першої Іриної вчителька Любові Силки та автора новели «Перемога за милосердям» Ірини Савченко, майбутні філологи Софія Макаренко та Юлія Марченко вручили акторам знаки особливої уваги та симпатії — квіти і солодощі. Служителі та прихожани православної церкви, яку відвідують члени реабілітаційного центру, підготували також свої подарунки.

«Любов Іванівна ввійшла в мою душу. Вона відкрила шлях викладачам і студентам до нас, людей в інвалідних візках», — ділилася потаємним про свою першу незабутню вчительку Ірина Таранова вже за лаштунками сцени. До її слів долучилася мама Зінаїда Дмитрівна: «В Іри три найрідніші людини: мама, хрещена і Любов Іванівна. Перша вчителька стала членом нашої родини. Таких людей на світі мало».

Ветерану волонтерського руху, громадському вихователеві та Духовному лікареві Любові Силці Ірина Савченко з нагоди Всесвітнього дня волонтерів вручила Почесну грамоту від навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького, а присутні студенти-філологи привітали її квітами.

«Любов Іванівна — не лише вчитель від Бога, волонтер від Бога, але й Духовний лікар від Бога, — таку високу оцінку дала Ірина Степанівна героїні своєї повісті «Моя перша вчителька». — Перед поїздкою в Черкаси (мешкає в Кумейках) молилася за успішне проведення заходу, молитовно підтримувала «рампівців» у миті їхнього хвилювання. Вона — в молитвах завжди і скрізь. Не одного студента врятувала від депресії та неадекватних учинків (а зустрічалася з гуртківцями часто). Незважаючи на поважний вік, вона всіх веде за собою до світла й учить милосердю. Про день Святого Миколая теж не забула: її колишня учениця отримала завдання: зачитати членам «Перспективи» лист до Миколая Чудотворця, роздати їм конверти з вітанням та грошовим подарунком… від Миколаєвих помічників».

Отож прощання з осінню на творчому вечорі пройшло в теплому родинному колі і для самих акторів-аматорів, і для їхніх жаданих гостей: доброта, милосердя та любов не мають меж... і творять дива.

Спецкор «Джерела»