Напередодні Міжнародного дня волонтера викладачі та студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького зустрілися Давидом Пластером — американським військовим медиком й українським волонтером, інструктором та радником у Національній гвардії, інструктором та консультантом з тактичної медицини, директором громадської організації «Anomaly», ініціатором низки соціальних та ветеранських проєктів і платформ. Організував зустріч ННІ міжнародних відносин, історії та філософії.

Давид Пластер поділився своїми думками стосовно суспільних явищ в Україні та на його батьківщині. Він розповів, що до глибини душі його вражає й непокоїть наявність в українському соціумі людей, байдужих до  суспільства і до себе. Гість інтерпретує їх, як своєрідне соціальне дно. Вони вживають алкоголь і споживають наркотичні речовини на дитячих майданчиках, кидають недопалки та пляшки де-інде тощо. Але найгірше для Давида, коли людина каже: «Так, я бидло. І мене це влаштовує».

Українці, на його думку, найбільше люблять поговорити й поскаржитися, як все погано і хто в цьому винен. Натомість пан Пластер дає свій рецепт: спочатку треба зробити щось, щоб було краще, а потім говорити. Тож пів року тому енергійний американець вирішив змінити київську Борщагівку, де він нині живе. Залучив більше тисячі волонтерів, разом з якими очистив район від сміття і пластика, а головне — практично повністю «знищив» оголошення про продаж наркотиків, що заполонили стіни будинків, шкіл і гуртожитків. За це Давида Пластера навіть назвали «президентом Борщаги». Крім того, попри нетривалий «український» період життя, американня заслужено вважають українським волонтером.

— Україна має великий потенціал, а наркотики нищать цвіт нації, — наголосив він.

Пан Пластер закликав і черкаських студентів долучитися до цього руху («Толоки»), наголосивши, що «наша хата не скраю» і кожен із нас відповідальний за простір навколо себе.

— Ми всі повинні брати відповідальність за те, що діється навколо. Не можна чекати, допоки уряд, поліція і особливо політики вирішать наші проблеми. Бо, як правило, вони створюють проблеми, щоб вирішувати їх під час виборів, — вважає пан Пластер.

Також Давид Пластер провів лекцію на тему «Україна БЕЗ бидла», під час якої наголосив на важливості виховання молодого покоління. Головною метою його виступу було проголошення ідеї «звільнення» будівель українських міст, зокрема й Черкас, від написів із пропагандою телеграм-каналів, що займаються продажем тяжких наркотиків. Також він пояснив, що з пропагандою наркотиків треба боротися і в соцмережах:

«Потрібно фотографувати написи і надсилати разом зі скаргами у мережу «Telegram», щоб надалі ці канали заблокували та знищили».

Після лекції американець разом зі студентами Черкаського національного, озброївшися балончиками з фарбою, пішли замальовувати написи на стінах.

Студентам дійство сподобалося, вони з задоволенням підтримали акцію.

Варто згадати, американець пройшов понад двадцять гарячих точок як військовий медик. Вийшовши на пенсію, оселився у 2011 році в Україні. Коли почався Майдан, він приходив підтримати людей, їхнє бажання здобути свободу і довести, що вони давно вже не західна частина Росії або Радянського Союзу, а незалежна європейська країна. З початком російсько-української війни відразу ж поїхав у зону АТО вчити українських хлопців тактичній медицині. Учив їх стандартам медичної допомоги «Tactical Combat Casualty Care», більш відомої як «ТС3». Досі час від часу їздить на фронт як медик-волонтер. Зазначає, що з 2014 року надання медичної допомоги в українських Збройних Силах стало проводитися на значно вищому рівні. Крім того, на допомогу українській армії Давид витратив 150 тисяч доларів із власних заощаджень.

Також важливим проєктом Давида Пластера є «Open Source English», що передбачає вільний доступ до безкоштовного вивчення англійської мови. За три роки в Україні понад 20 тисяч українців, включно з військовими, ветеранами та їхніми родинами, пройшли навчання.

Автори: Тетяна Терещенко, заступник директора з наукової роботи ННІ міжнародних відносин, історії та філософії; Валерія Єфименко, студентка-другокурсниця ННІ іноземних мов