Професор ННІ природничих та аграрних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Борис МІНАЄВ — учений зі світовим іменем та справжній гуру української науки. До сфери його наукових інтересів входять квантова хімія, теорія спін-орбітальної взаємодії та її вплив на хімічну реакційну здатність і спектри фосфоресценції, теорія органічних барвників для молекулярної електроніки та нанофотоніки, органічні фотовипромінювальні діоди тощо. Нещодавно газета «Освіта України» опублікувала інтерв’ю з черкаський науковцем.  

Борис Пилипович опублікував понад 500 наукових робіт і має один із найвищих індексів цитування гірша в Україні. Але поважають ученого у науковому світі не лише за наукові роботи. Він уже багато років рецензує статті колег із багатьох країн. Днями засновники премії «Лідер науки України 2019. Web of Science Award» визнали його найкращим рецензентом у нашій державі.

Запитуємо у Бориса Мінаєва — якими є вимоги до справді хорошої наукової роботи, якими критеріями оцінювання він послуговується та як винагороджується ця копітка робота.

— Борисе Пилиповичу, днями ви отримали нагороду як найкращий рецензент країни. Ви — визнаний дослідник, засновник наукової школи. Але при цьому — і рецензент провідних міжнародних видань. Чому цей напрям роботи є важливим для вас?

— Я — фахівець у галузі квантової хімії та багатьох розділів фізичної і біологічної хімії. За більш ніж півстоліття в науці маю дослід роботи щодо органічної, неорганічної, колоїдної хімії, фотохімії, фотобіології, каталізу, хімії полімерів та молекулярної спектроскопії (це моя основна спеціальність ще з Томського університету та періоду написання кандидатської роботи). Останні 17 років вивчаю і розраховую ферментативні реакції біоокиснення, які є «забороненими» за спіном (квантовою властивістю частинок) триплетного кисню. Намагаюся читати дуже багато статей у наукових журналах, стежити за роботою колег з різних наукових шкіл. Коли до мене по відгук звертаються редактори наукових журналів, котрі індексуються в міжнародних науково­ метричних базах Web of Science та Scopus, завжди погоджуюся. Написання рецензій на англомовні наукові статті — важлива, складна і, на жаль, невдячна робота (яку не оплачують). Але після вивчення результатів нових досліджень мій професійний світогляд ширшає, і це я вважаю подякою за працю.

— Тобто така робота взагалі не оплачується?

— За роки роботи я не отримав за рецензування жодної копійки й жодного цента. Хоча — ситуація змінюється. Деякі редакції озвучили наміри платити за рецензії (хай і невеликі гроші). Знаю, що окремі видання уже платять за це. Переконаний, що це правильно.

— Наскільки хороша, фахова рецензія є важливою для науки взагалі? А для науковця, який проводить дослідження і публікує їх результати для колег з усього світу?

— Інститут рецензування є важливим для всієї наукової спільноти — авторів, редакторів і читачів. Фахова рецензія закриває дорогу «слабким» статтям, допомагає авторам усунути недоліки, доповнити й інколи — навіть переосмислити дослідження. Якщо робота пройшла рецензування і прийнята до публікації, вчені й читачі можуть бути впевнені, що вона відповідає високим стандартам, їй можна довіряти. Відповідальність рецензента дуже велика, адже помилка в розрахунках, експериментах чи висновках може стати причиною помилок у подальших дослідженнях інших учених. Образно кажучи, рецензент — це вартовий на сторожі наукової достовірності.

— Вочевидь, у кожної діяльності є своя внутрішня «кухня», зокрема — і в науковому рецензуванні. Розкажіть про неї: як саме ви співпрацюєте з редакціями міжнародних фахових журналів? Чи просять вас напряму оцінити якість власних досліджень учені?

— Так, у науковому рецензуванні існує своя «кухня». Зазвичай до мене звертаються редактори видань. Свій «почерк» щодо написання рецензій я виробив давно (намагаюся писати чітко, аргументовано, але водночас легко для сприйняття), проте кожен відгук відрізняється від інших. До речі, багато залежить від того, наскільки цікавою і захопливою для мене є стаття. Якщо я не згоден з ідеями чи висновками авторів, то вступаю з ними у полеміку, пропоную провести додаткові експерименти або розрахунки. Журнали найбільшого у світі видавництва наукової, технічної та медичної літератури Elsevier (70 відсотків рецензій мені замовляє саме це видавництво) мають уніфіковані вимоги до написання рецензій. Оцінювання відбувається за кількома чіткими критеріями. Також потрібно написати аргументований відгук для редактора і для авторів. Журнали системи Королівського хімічного товариства в Лондоні й Американського хімічного товариства мають інший підхід: критеріїв, за якими оцінюється пуб лікація, там набагато більше.

— Якими є вимоги до наукової рецензії? Яким є термін її написання?

— Термін написання наукової рецензії — від двох тижнів до місяця, однак я пишу за тиждень, а інколи — і за один день. Буває, що робота настільки цікава й захоплива, що відкладаю інші справи і сідаю за написання відгуку. Вимоги до наукової рецензії залежать від імпакт­ фактора журналу. Що більш вагомим та цитованим є видання, то більші вимоги до публікації і, відповідно, до рецензії.

— Як часто бувають негативні рецензії? Яку роботу можна визнати слабкою? Можливо, ви озвучите критерії, за яких публікацію ще зарано чи взагалі не варто надсилати до наукового журналу?

— Зазвичай відверто слабкі статті відхиляє сам редактор, до рецензента вони не доходять. Я рідко відхиляю статті, але частенько пояснюю, як покращити роботу, й обумовлюю необхідність повторної рецензії після такого доопрацювання. Буває, що після мого відгуку (якщо відгук другого рецензента також негативний) редактор відхиляє статтю. Тому я дуже обережний щодо відхилення, не роблю цього, однак багато критикую. Критерії, за яких публікацію ще зарано чи взагалі не варто надсилати до наукового журналу, для авторів з України такі. По­перше, дуже важливою є якість англійської мови. Був випадок, коли гарну статтю мого аспіранта відхилили чотири різні журнали – я не розумів чому. Анотацію статті я спочатку не перевірив, але коли перечитав уважно, то знайшов пару висловів у, скажімо, не зовсім англомовному стилі. Звісно, це лякало редакторів, вони читали анотацію, робили висновки і повністю матеріал не читали. Коли ми виправили стиль, статтю одразу взяли до друку (у п’ятому виданні). Подруге, важлива оригінальність статті. Роботи у міжнародних наукових виданнях ретельно перевіряють на плагіат, тому краще не ризикувати своєю репутацією.

— А які особливості по-справжньому вартісної наукової публікації?

— Передусім повинна бути наукова новизна. Її варто чітко описати й обґрунтувати за допомогою ретельного огляду досліджень у цьому науковому напрямі. Також мають бути точно описані методи, щоб результати змогли відтворити інші науковці.

— Чи можливо, не повторюючи дослідів, «побачити», наскільки вагомими і правдивими є отримані результати?

— Так, можливо. Для цього і стають у пригоді великий науковий досвід, інтуїція і системність знань.

— Кожна рецензія наукової пуб лікації безпосередньо впливає на майбутнє вчених. Чи не заважає вам усвідомлення цієї відповідальності?

– Чудово усвідомлюю свій вплив, адже сам не раз потерпав від недбайливості й не доброзичливості декого з рецензентів. Саме тому намагаюся допомогти дослідникові покращити роботу і не дозволяю собі випадів щодо молодих і недосвідчених науковців. Не можна допустити, щоб через негативну рецензію молодий учений втратив бажання продовжувати свої дослідження.

— Яку найнезвичнішу працю ви рецензували?

— О, таких було дуже багато. Втім, кожна робота, що має наукову новизну, є незвичною, саме завдяки цьому наука і є цікавою. Із захопленням спостерігаю, як відбуваються наукові зміни, як дослідники роблять «прорив» у темах, котрі ще п’ятдесят років тому здавалися недосяжними.

— Рецензування — процес складний і відповідальний, він потребує багато часу та зусиль. Як ви поєднуєте наукову, викладацьку діяльність із рецензуванням?

— У науці взагалі потрібно багато працювати. В цьому і є зміст наукової діяльності. В умовах нашої країни поєднувати наукову, викладацьку діяльність з рецензуванням дуже важко. Той, хто це робить, частенько виглядає «білою вороною» або навіть… дурнем. Але така праця, я упевнений, має справжню, високу цінність для університету, для міста Черкас і для держави.

— Фаховий науковець-рецензент, без перебільшення, є неоціненним носієм бачення розвитку науки в конкретній галузі й наукових контактів. Ви читаєте роботи і бачите, над чим працюють учені в різних країнах. Чи корисним є це розуміння для вашої наукової школи? Як ставитеся до колаборації представників різних наукових шкіл і різних держав задля поступу науки?

— Колаборація представників різних наукових шкіл із різних держав уже давно стала нормою для нормальних науковців. Українські дослідники все частіше працюють разом із представниками найкращих наукових шкіл світу. Особисто я співпрацюю з ученими зі Швеції, Франції, Німеччини, Китаю та інших країн. Щодо мого досвіду і практики рецензування, то сподіваюся, що вони є корисними і для наукової школи нашого університету, і для інших українських учених. За багато років виховав чимало учнів (і студентів, і аспірантів), яких сьогодні знають далеко за межами нашої країни. Щиро бажаю молодим колегам, щоб їм зустрічалися лише добро совісні рецензенти, а їхній науковий рівень та індекс Гірша лише зростали.

З газети «Освіта України»