Прадавні міста-гіганти, що виникли на території сучасної Черкащини в часи появи найдавніших в історії цивілізації міст Месопотамії, десятки народів, які залишили свій слід на теренах нашої землі, скіфське золото та козацькі реліквії — це все історична та культурна спадщина Черкаського краю. Кожна розкопка, кожна знахідка — це пазл, який допомагає заповнити пробіли в прадавній історії Черкащини. Про це пише «ВиЧЕрпно».

Багата земля – багата історія

Черкащина, або як її в давні часи ще називали Полуднева Київщина, це, без перебільшення, унікальний край. Його особливістю є зокрема те, що він завжди був на перехресті широтних та меридіональних шляхів величезного Євразійського субконтиненту, що стало певною мірою визначальним для вибору саме цих земель як місця проживання  стародавніх племен і народів.

— Я хочу підкреслити, що світ сивої давнини не був окордонений. Люди спокійно собі переміщалися, відсутність кордонів полегшувала товарообмін, а пізніше і торгівлю. Важливу роль відігравали й кліматичні умови. Подивіться, по території  Правобережного Лісостепу  (саме територія Черкащини — ред.) за 2 тисячі років прокочували кімерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, хозари, булгари, угри, печеніги, половці, не кажучи вже про народи, які навіть не мали власної назви, так звані носії ямної, катакомбної, зрубної культур. Всі вони залишали сліди свого перебування, тобто свої культурні шари. Десятки народів пройшли територією Черкащини. Хтось ішов далі, хтось залишався. Чому саме Черкащина? А тому що для кочовика, для його отар було смертельно небезпечно забредати в ті місця в південному маловодному степу, де немає гарної питної води. Не можна було гнати отари й північніше по території сучасної Київщини, адже в давні часи там чатували на них густі ліси і топкі болота.Тому і залишалася їм саме територія лісостепу, яка чітко накриває територію Черкаської області, витягнуту від Дніпра і до Поділля. Тут багато відкритих місць, є вода, є й ліс, є де пастися худобі, — розповів Анатолій Морозов, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри археології ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

Наприклад, під час вивчення Мотронинського городища (Чигиринський район) археологами ЧНУ було також досліджено й оборонні споруди, які його прикривали. Висота валів сягала до 25 метрів, а глибина рову мала 10-12 метрів в ширину і 5-7 метрів в глибину. Довжина валів сягала 6 км. Тобто в VI ст.до н.е. ці вали прикривали внутрішнє Городище, яке за своєю територією було більшим, ніж територія Києва часів розквіту Київської Русі за правління Ярослава Мудрого. Можна тільки уявити, які економічні і людські ресурси потрібно було мати на той час, щоб побудувати такі укріплення.

Археологічні пам’ятки Черкащини

Хронологічно найдавнішою на Черкащині є Межиріцька пізньопалеолітична стоянка мисливців на мамонтів, розташована в селі Межиріч Канівського району. Там, до слова, була знайдена найдавніша карта: на кістці мамонта були зображені кілька жител, розташованих рядочком.

У Черкаській області знаходяться й найбільші й найдавніші на всьому Євразійському просторі міста-гіганти — поселення трипільців. Вони розташовувалися на кордоні з племенами, які займалися кочовим скотарством, а не вели осідлий спосіб життя.

— Якщо трипільський період, який розтягнувся в часі практично на чотири тисячоліття, відомий чисельними поселеннями в межах Румунії, Молдови, нашого Поділля, то саме на території сучасної Черкащини ці поселення виросли до справжніх прото-міст і займали до 400 гектарів — це Тальянки, Доброводи, Легедзине, Майданецьке (Звенигородський і Тальнівський райони). На той час ці міста стають практично мегаполісами. Ми їх, умовно кажучи, називаємо протомістами, тому що вони не мали всіх елементів міста, однак дослідження показують, що у них вже працювали  гончарні горни були, й культові об’єкти, й оборонний вал, і багато іншого, — розповів Андрій Касян, директор Центру вивчення пам’яток археології ЧНУ ім. Б. Хмельницького, викладач кафедри історії України.

Андрій Касян розповідає, що в часі виникнення цих «мегаполісів» збігається з існуванням найдавніших в історії цивілізації міст Месопотамії — Ур, Лагаш, Урук. Тобто, коли в долині річок Тиргу і Євфрату виникли перші міста, такі самі за потужністю міста виникли й на території, яку нині займає Черкаська область. 

Пізніше на Черкащину приходять індоєвропейські племена, які стали основою формування європейської цивілізації як такої. Це кочові носії ямної культури. Далі з’являються скіфські об’єкти — археологи знаходять їх не лише на території Холодного Яру. Мотронинське городище опоясане великими валами, на його території — велика кількість курганів, понад 80. Тому багато дослідників розглядає його як нашу прадавню столицю. До нашого часу вали та кургани добре збереглися завдяки тому, що знаходяться в лісі і їх не встигли розорити. А зовсім поряд вражаюче такими ж потужними укріпленнями чотирьохграддя цієї ж доби – Пастирське, Будо-Макіївське, Макіївське, Шарпівське городища. 

Також нещодавно археологами було обстежене городище Віха у Канівському районі площею 30 га. Воно має дещо менші укріпні вали, ніж Мотронинське, та ще мало досліджене. 

Однією з найцінніших знахідок є скіфське золото, відкопане у 2011 році в кургані поблизу села Нетеребка Корсунь-Шевченківського району археологами університету.  Зокрема, там було знайдено скіфську гривню — прикрасу головного убору, налобну діадему із зображенням грифона. Окрім золота, відкопали металеві та кістяні ножі, набір стріл у колчані, намисто, зернотерку, уламки посуду з клеймом, імовірно, грецького міста Гераклея.

Окрім того, широко представлені на Черкащині й об’єкти пізніших часів —, зарубинецька культура, яка є однією з ключових у формуванні слов’янського етносу, давньокиївська доба, а також козацька археологія, яка була знайдена на території Чигирина і Суботова.

— Здавалося б, у Чигирині вже все розкопали, а в минулому році нова сенсація. Велика кількість людських черепів на городі приватного подвір’я неподалік від Замкової гори, — відзначив Андрій Касян.

Дослідження городища Лисуха

Наразі на території Черкащини ведуться розкопки недалеко від Трахтемирова у Канівському районі, на березі Канівського водосховища. Участь у них беруть науковці та студенти навчально-наукового інституту історії і філософії ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

Основна пам’ятка, яка досліджується, це городище Лисуха. Паралельно вивчається й кілька інших поселень в окрузі. Це городище відоме десь з 1970 років, але на ньому проводилися лише невеличкі розвідки.

— Наші розкопки дали можливість більш точно визначити культурну належність цієї пам’ятки. Найбільш ранні матеріали відносяться до скіфського часу — V-IV століття до нашої ери. І потім тут іде потужний пласт знахідок перших століть нашої ери, а саме: пізній етап зарубинецької, київської, черняхівської культури та якісь елементи сарматської культури. Городище цікаве тим, що на ньому збереглися залишки оборонних споруд у вигляді валу, ескарпу, рову. На жаль, до нашого часу вони збереглися погано внаслідок будівельних робіт у 80-их роках минулого століття, коли була перша спроба будівництва Канівської ГАЕС. Значна частина гори була пошкоджена, зрізана. Тим не менше те, що залишилося (а городище велике, площею близько 4 га), ще досліджувати не один рік, — розповів Дмитро Куштан, старший науковий співробітник інституту археології Національної академії наук України, кандидат історичних наук.

Дмитро Куштан багато археологічних розкопок провів і у місті Черкаси. За матеріалами цих розкопок у 2016 році було видано книжку у співавторстві з Валерієм Ластовським «Археологія та рання історія Черкас». Це перше і поки що єдине монографічне дослідження з археології міста. У книзі викладена гіпотеза про те, що Черкаси трохи молодші, ніж подавалося раніше. Автори дослідження вважають, що місто виникло після 1362 року, після того як литовсько-руські війська великого князівства Литовського відвоювали ці землі, прогнавши звідси татар. Для того, щоб облаштувати низку прикордонних замків, будуються нові міста, зокрема й Черкаси. І перші десятиліття існування Черкас пов’язані з подільським князівством братів Коріатовичів. Скоріш за все вони і будували замки від Дніпра до Дністра — Черкаси, Звенигород, Вінницю, Брацлав, Кам’янець та інші.

Усередині городища було досліджено близько сотні об’єктів — господарчі ями, невеличкі землянки з опалювальними пристроями, так званими камінами, які були вирізані в стінах. У цих об’єктах виявлено велику кількість кісток тварин, битого керамічного посуду.

Що цікаво, і в скіфський час, і для перших століть нашої ери, характерна наявність античного імпорту у вигляді амфор. Якщо для скіфського часу це грецькі амфори,  то для перших століть н.е. — римські.

Також знайдені звичайні для цього часу знахідки — бронзові вістря стріл, фібули (застібки, які скріпляли поли плаща), кілька монет римського часу. Знайдено також три поховання, культурну приналежність яких важко визначити, бо вони були безінвентарні. Але деякі риси вказують, що вони могли бути сарматського часу.

— Для нас наразі є проблемою з’ясувати, до якого ж хронологічного відрізку належать ці оборонні споруди. Чи то їх скіфи спорудили, чи вже через півтисячоліття на початку нашої ери черняхівське населення. Будемо досліджувати, ще не один рік нам тут копати. Сподіваюся, ще буде багато цікавих знахідок, — додав Дмитро Куштан.

Оборонні споруди — це невисокий вал, в основі якого лежали конструкції у вигляді горілих стовбурів дерев.

Практика для майбутніх дослідників старовинного світу

Активними учасниками розкопок є студенти-археологи та майбутні вчителі історії, які закінчили навчання на першому курсі Черкаського національного університету імені Богдана  Хмельницького. 

— У першу чергу студенти мають отримати польові навички у іменитих археологів, оскільки ми працюємо з Інститутом археології. Вони мають змогу практично провести розкоп від самого початку і натрапити на якісь знахідки. Під час камеральної частини розкопок їм на практиці відразу показують, як опрацьовуються знахідки — миються, реставруються, склеюються шифруються. У результаті виходить експонат, готовий для експозиції в музеї. Також майбутні історики мають можливість послухати провідних науковців з Інституту археології, фахівців різних періодів, оскільки в археології кожний спеціалізується на певному періоді, — відзначив Андрій Касян, директор Центру вивчення пам’яток археології ЧНУ ім. Б. Хмельницького, викладач кафедри історії України.

Завжди хочеться знайти золото, якусь пектораль, однак таке стається досить рідко, відзначає науковець.

— Але потрібно розуміти, що розкоп — це не просто знахідка, для археології важливо знати ситуацію, яка була в той чи інший час. Навіть відсутність знахідок на певному місці — це вже певний результат. Чомусь на цьому місці люди не жили, а ось там жили. Загалом навіть рутинні знахідки, взяті в комплексі й формують фундаментальні знання культур, власне народів,  що проживали упродовж тисячоліть у наших краях.

Студенти ставляться до подібних практик як до цікавої, але й змістовної пори, можливості попрацювати в польових умовах, випробувати свої знання та характер.

Олександр Гриценко, студент ЧНУ ім. Б. Хмельницького:

— При мені відкопали скіфський наконечник стріли. На тій ділянці ми в принципі кожен день щось знаходили, а от на іншу перейшли —майже нічого. Крім стратиграфії грунту. Однак у будь-якому разі це дуже цікаво, навіть корисно пожити в польових умовах.

Анастасія Харченко, студентка 1-го курсу ЧНУ ім. Б. Хмельницького

— Я вперше на розкопках. Якщо чесно, то важкувато, бо перед тим, як щось знайдеш, треба чимало лопатою попрацювати, та нам вдалося знайти цікаву кераміку, скіфський наконечник, якому 2 тисячі років. Це вражаюче. 

Нагадаємо, студенти та викладачі навчально-наукового інституту історії й філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького у межах археологічної практики цього літа проводять розкопки на території овіяного легендами й переказами, оспіваного в народних думах й возвеличеного в козацьких літописах славнозвісного Трахтемирова.