За авторитетними рейтинговими оцінками до когорти найрезультативніших вчених-хіміків України та найкращих науковців системи закладів МОНУ належить Борис Пилипович Мінаєв, доктор хімічних наук, завідувач кафедри хімії та наноматеріалознавства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Його унікальні заслуги в царині науково-дослідницької роботи поціновані почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України», орденом «За заслуги» 3-го ст., а ще його обрано академіком Академії наук Вищої школи України, надано звання Соросівського професора та нагороджено кількома престижними міжнародними преміями. 21 вересня минуло 80 років від дня його народження та 55-річчя його наукової діяльності.

Ювіляр народився в 1943 році на Уралі, в місті Свердловськ (нині Єкатеринбург). Виріс у родині службовців: батько, Пилип Прокопович, обіймав високі керівні посади (голова облвиконкому, міністр промисловості будматеріалів Казахстану), а мама, Тетяна Миколаївна, працювала вчителькою історії, а потім бібліотекаркою.

Борис Мінаєв здобув середню освіту в школі № 3 м. Караганди й вже з учнівської лави захопився фізикою. Тому в 1962 році вступив на фізичний факультет Томського держуніверситету. Уже в студентські роки проводив дослідницьку роботу, брав участь у наукових конференціях. Талановитого студента помітили в академічних колах і після закінчення університету його прийняли до аспірантури. У 1973 році Борис захистив кандидатську дисертацію з проблеми теоретичних розрахунків електронної будови барвників з урахуванням внутрішніх магнітних взаємодій. Ця тема репрезентує фізичну хімію як інтегровану науку. Зрештою молодий учений ще більше переконався в тому, що зробив правильний вибір напряму своїх наукових пошуків, адже вони мають не лише фундаментально-теоретичне, але й практичне значення.
Свою трудову діяльність розпочав ще в 1970 році на посаді молодшого наукового співробітника Сибірського фізико-технічного інституту. До речі, саме в Томську опанував роботу на ЕОМ, кожна з яких тоді займала площу солідного кіноглядацького залу. А згодом його запросили на викладацьку та наукову роботу до Карагандинського державного університету, де спочатку обіймав посаду доцента кафедри теоретичної фізики, а потім завідував кафедрою фізхімії.

Його понад десятирічні теоретичні напрацювання зацікавили московських наукових метрів. Академік Валерій Легасов ініціював здобуття молодим вченим наукового ступеня доктора хімічних наук за темою «Теоретичний аналіз і прогнозування ефектів спін-орбітальної взаємодії в молекулярній спектроскопії й хімічній кінетиці» без написання тексту дисертації, на основі результатів досліджень та опублікованих праць. Відтак, у 1984 році вчена рада Інституту хімічної фізики АН СРСР (до її складу входило й два Нобелівських лауреати) одностайно присудила Борису Мінаєву докторський ступінь.

У тому ж, пам’ятному для нього році новоспечений доктор наук очолив у КарДУ кафедру квантової хімії (таких кафедр було лише дві на весь колишній Союз). Попри на той час ще молодий вік Борис Мінаєв встиг зажити слави успішного вченого й організатора науки, відомого в Казахстані та за його межами. Утім наприкінці 1980-х років, в розпал горбачовської перебудови, він перестав відчувати себе на казахській землі достатньо комфортно. Дедалі більше дратувала тамтешня політична нестабільність, фактичне згортання наукових проєктів, а відтак з’явилася думка про зміну місця життєдіяльності.

На думку спало переїхати в Україну, адже Борис Пилипович має саме українське генеалогічне коріння. Свого часу на хвилі столипінських реформ зі Слобожанщини на Алтай переїхав його прадід-українець Прокоп Никанорович і, мабуть, саме тому Борисів батько інколи вживав українські фрази, а сина відправляв до школи у вишиванці. Професор вирішив оселитися в Черкасах, бо в це мальовниче наддніпрянське місто закохався з першого погляду. Саме тут вирішилося й питання працевлаштування: Бориса Мінаєва запросили очолити кафедру хімії в Черкаському державному технологічному університеті. Знаний учений пропрацював в цьому 19 років свого життя.

Але згодом в певний момент відчув, що вичерпав свій науковий потенціал у стінах галузевого ЗВО. З об’єктивних причин вченому-хіміку не вдалося там створити серйозну наукову школу з фізичної хімії, тамтешнє керівництво почали дратувати часті відрядження професора до Європи. Тому переважно з міркувань наукових перспектив Борис Пилипович очолив кафедру хімії класичного університету й провідного закладу вищої освіти Центральної України — ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

Тут знаному вченому вдалося створити наукову школу із вагомими результатами досліджень. У 2011 році при ЧНУ було започатковано роботу науково-дослідного інституту фізики й хімії функціональних матеріалів, який і очолив професор Борис Мінаєв.

Пріоритетними напрямами досліджень у цій науковій структурі стали розробка сонячних батарей як джерела електроенергії, отримання нових барвників для світловипромінювальних діодів, а також органічних матеріалів (наприклад, присадок для підвищення октанового числа бензинів, компонентів гербіцидів, добрив і навіть ліків з мікрочастинками диспертного золота). Велику увагу було приділено й нанотехнологіям. Зокрема, було теоретично передбачено існування нового полімера — напівпровідника з дуже цікавими люмінесцентними властивостями. Зі зрозумілих причин його було названо «Черкасит».

У професора Бориса Мінаєва багатий науковий доробок, який може стати предметом гордості цілої наукової установи. Його перу належить понад 700 публікацій, в тому числі 6 монографій і стільки ж посібників. Сотні статей побачили світ у рейтингових (міжнародних) часописах англійською мовою. За даними інформаційно-пошукової системи Scopus індекс Гірша (показник цитованості вченого) дорівнює 46, а Google Academia – 56. Загалом в активі вченого — понад 10700 цитувань.

Він став учасником велелюдних наукових симпозіумів в Англії, Іспанії, Італії, Китаї, Німеччині, Польщі, США, Фінляндії, Франції, Чехії, Швеції, Японії й кожне відрядження стало певною віхою наукової біографії вченого. Особливо вкарбувалися в його пам’ять міжнародна конференція в Токіо 2001 році, у якій взяли участь вчені-хіміки з 50 країн світу, міжнародний конгрес з наноматеріалознавства, що проходив на борту морського лайнера у Швеції (2012 рік, понад 60 країн-учасниць).

Професор турботливо дбає про підготовку молодої зміни: під його керівництвом захищено 16 кандидатських дисертацій, та ще був консультантом 5 докторських. Він пишається своїми учнями, нині докторами філософії в галузі хімії Глібом Баришніковим (нині працює в Університеті м. Лінчепінг, Швеція), Сергієм Бондарчуком, Наталією Карауш, доктором хімічних наук Олександром Лободою (провідний науковий співробітник Інституту колоїдної хімії і хімії води НАН України) та ін.

Борис Мінаєв керує і міжнародними науковими проєктами. Зокрема, в 2007 — 2009 рр. під його орудою виконувався спільний українсько-румунський та українсько-американський проєкт з нанотехнологій, потім випало очолити вже українсько-шведський проєкт. Кафедра нині реалізовує два наукові держбюджетні проєкти у взаємодії зі Львівською політехнікою, а також університетами міст Каунас (Литва), Стокгольм (Швеція) і Копенгаген (Данія). Сам учений довгі місяці на запрошення солідних дослідницьких установ працював над реалізацією наукових проєктів у Данії, Норвегії, Франції, Швеції та інших країнах. Упродовж майже двох років (2015 – 2016 рр.) вів дослідницьку роботу в Пекіні (Інститут хімії), куди його особисто запросив сам президент Академії наук Китаю.

Поряд з викладанням у нашому університеті професор досить багато часу проводить на викладацькій роботі в далекому закордоном. Зокрема, у Стокгольм його запрошено для викладання «вахтовим режимом» квантової хімії у Вищій королівській школі. А ще читав лекції студентам університетів у шведських містах Упсала та Лінчепінг. Неодноразово запрошувався з цією метою й до Євразійського університету ім. Гумільова, що знаходиться в Казахстані (м. Астана). Залежно від складу й запитів слухацької аудиторії, а також країни, в якій проходять викладацькі студії, Борис Мінаєв, як правило, користується двома мовами: українською чи англійською, якими володіє однаково вільно.

Вірною дружиною ювіляра й надійною соратницею по дослідницькому цеху є кандидат хімічних наук, старша наукова співробітниця наукової частини ЧНУ Валентина Мінаєва, з якою у парі Борис Пилипович вже понад пів віку. Чимало наукових праць створено професором у співавторстві із дружиною, удвох вони беруть участь у багатьох наукових заходах, закордонних відрядженнях.

На запитання про спосіб проведення вільного часу незмінно чуєш від ювіляра надкоротку відповідь: його по суті не залишається, бо він ущент заповнений квантовою хімією. Утім, у дуже рідкі години дозвілля любить переглядати спортивні програми (свого часу грав за команду «Динамо» з водного поло і навіть став чемпіоном Казахстану та призером СРСР із цього виду). А ще захоплюється читанням якісної художньої літератури.

Отакою насиченою й добротворною є життєтворчість Бориса Мінаєва. Тож побажаймо йому активного довголіття та плідних творчих успіхів!

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича