Напередодні дня Незалежності України ННІ міжнародних відносин, історії та філософії ініціювали проєкт «Незалежність України очима молоді».
Студентам Черкаського національного уінверситету імені Богдана Хмельницького пропонують розказати, що для них, молодих людей, народжених у ХХІ столітті, означає Незалежність України. Особливо в умовах російсько-української війни. Тривалої народної війни за незалежність і суверенітет України, війни за цивілізаційний вибір. Адже Україна відстоює свою приналежність до європейської цивілізації і водночас — ті засадничі цінності, права і свободи, що лежать в основі західного світу. Як молодь, що у майбутньому увійде до когорти інтелектуальної еліти України і буде розбудовувати нашу державу, бачать свою роль і місце у цих процесах.
Важлива думка кожного. Долучитися можуть всі охочі, майбутні студенти і наші випускники.
Свої роздуми можна надсилати на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Також можна записати відео й надіслати на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.. Правила для знімання:
1. Знімання у fullHD 1920x1080;
2. Горизонтальне розміщення телефону
У межах проєкту «Незалежність України очима молоді» представляємо допис студента 3 курсу спеціальності 032 «Історія та археологія» Василя Лук'яниці.
— Невдовзі виповнюється 31 рік з дня проголошення Акта незалежності нашої держави. Але ж ми не можемо сказати, що Україна існує лише цей 31 рік. Обернімося й побачимо, що процеси націо- та державотворення тривали століттями, багато поколінь змінювалося один за одним у плині віків, гартувався народ, який витримав випробування Часом і жорнами Історії. Піднесення й падіння, безліч мук і трохи радостей, незліченні жертви, відомі й безіменні герої, зрештою — ті, хто назавжди загубився в мороці невблаганного Хроносу. Проте все це мало сенс, мало наслідки, мало продовження — усе вело до цього моменту й до цього покоління.
Ми рідко обертаємося назад і водночас не бачимо нічого попереду — марево невизначеності та розчарувань застилає майбуття. Однак ми тут, і ми тут не випадково й не даремо: життя єдине, як і Батьківщина, і кожен покликаний прожити перше так, щоб зробити другу кращою. І тоді наша прекрасна земля стане ще прекраснішою, і ми не просто збережемо, а вдосконалимо її для прийдешніх поколінь.
Колесо історії крутитиметься далі, Хронос-Час стиратиме з пам’яті імена, але плоди благих намірів та діянь існуватимуть вічно. Завдяки йому ми й живемо нині в незалежній Україні, і тепер саме від нас залежить, як житимуть ті, хто будуть після. Трагедія виборення цієї незалежності століття за століттям торувала свій кривавий шлях. І події сучасності з усією невідворотністю змушують ще раз кинути погляд на скорботну стезю. Здається, українці приречені вічно нести тягар смутку та сліз на шляху до омріяної волі, самостійності, права безперешкодно розпоряджатися у власному домі — власній країні. Але цей тягар не спромігся зламати нас. Дух незламності живе в нашому народові. І коли нинішнє — вікопомне в майбутті — покоління, яке вже не пам’ятає нічого, крім доби незалежності, яке народилося незалежним, постало перед ворогом, котрий, як за минулих часів, намірився неоціненну незалежність відібрати, воно з усією рішучістю й відвагою синів Вітчизни стало на її захист.
Опинившись на роздоріжжі, українці не звернули зі шляху важкого, скорботного, але того, котрий веде до справжньої волі. Маски знято, полуда спала — звір в обличчі путінської росії знову явив себе, прагнучи розтерзати українськість як таку, однак загартований народ і передусім «покоління незалежності» не здригнулися. Боронячи власну землю в сьогоденні, вони уважніше глянули на минувшину, і брехня «старшого брата» постала в усій її потворності. Яскравіше, ніж будь-коли, дала про себе знати необхідність не лише захищати незалежність, здобуту 31 рік тому політичним шляхом, на полі бою, а й досягнути незалежності ментальної, розірвати пути, що накладалися на свідомість українців століттями північним сусідом, яких би імен він не приймав: московське царство, російська імперія, радянський союз чи російська федерація.
Саме перед цими двома викликами постала Україна сьогодні й успішно з ними бореться. Вона приречена перемогти — весь попередній історичний поступ, увесь тернистий шлях привів до цього моменту. Нехай безпристрасний Час не пришвидшить миті перемоги, а жорна Історії продовжуватимуть крутитися й перетирати, однак зірка волі й незалежності, що з такою яскравістю засяяла 24 серпня 1991 року, віками до того то спалахуючи, то мерехтячи, але ніколи не зникаючи, не перестане світити українцям. Цього світла, частинку якого кожен носить у собі, ніхто не в змозі в нас відібрати.
ННІ міжнародних відносин, історії та філософії