Початок ХХІ століття виявився поворотним у становленні Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького як класичного університету.

Пройшовши складні випробування під час Помаранчевої революції та Революції Гідності, університетська корпорація продемонструвала високі стандарти громадянської позиції й спромоглася вибороти високе місце в освітньому просторі України.

Наприкінці 2004 року Черкаський університет опинився в центрі подій Помаранчевої революції. Більшість студентства брала участь у щоденних мітингах і русі велелюдних колон протестувальників в обласному центрі. 25 листопада студенти української філології розпочали страйк, до якого приєдналися інші факультети. Утім, керівництво університету в особі ректора, проректорів та окремих деканів намагалося протистояти загальному волевиявленню. Проте акції протесту продовжувалися навіть із більшою інтенсивністю. Отже, студенти і викладачі Черкаського університету зробили помітний внесок у загальну перемогу Помаранчевого Майдану.

Попри те, що обрання Віктора Ющенка президентом підвело риску політичній кризі в країні в цілому, у ЧНУ продовжувала зростати напруга, оскільки значна частина колективу, передовсім студентського, не бачила відновлення справедливості щодо їхніх прав, які порушувалися під час виборів.

15 лютого 2005 року біля стін університету з’явився перший пікет студентської «Пори» з вимогою відставки керівництва. А 24 лютого розпочалося голодування студентів, які вимагали відставки ректора та ректорату через системні утиски з боку адміністрації під час виборчої президентської кампанії 2004 року. У протестній акції «За справедливість – до кінця!» взяли участь Світлана Коваль, Світлана Копійка, Богдан Руденко, Оксана Позиненко, Ольга Скорик, Леся Носок, Інна Федькова, Оксана Голубович, Люба Стецюк, Юля Волинець, Оксана Розум, Ярослав Нищик, Олександр Безпрозванний, Євген Кошолап, Ольга Айвазовська, Наталя Кулик, Сергій Варич, Микола Макуха, Дмитро Нетребенко, Алла Недоступ, Марина Мельник, Сергій Реверук, Святослав Запорожець, Володимир Зоря, Василь Косий. Із-поміж викладачів до голодування приєдналася Олена Рясна (Погрібна). Відвідували голодувальників і висловлювали їм моральну підтримку митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, о. Назарій (УАПЦ), представники ветеранських проукраїнських організацій, черкаський міський голова Анатолій Волошин, новопризначений голова Черкаської облдержадміністрації Олександр Черевко.

25 лютого навпроти голодувальників у холі першого корпусу з’явився інший табір під гаслом «Пора навчатися!», а саме студентська рада університету, очолювана Вадимом Березою, який підтримував ректорат. Прихильники чинного ректора також щодня проводили мітинги, а уповноважена делегація від них зустрічалася з головою Черкаської ОДА та очільниками обласної ради. 1 березня група прихильників ректора пікетувала Секретаріат Президента у Києві.

На четвертий день голодування через погіршення стану здоров’я до лікарні потрапила Любов Стецюк, а на шостий —  Наталя Кулик і Ярослав Нищик. 2 березня в холі першого корпусу, біля ніг голодувальників невідомі особи розлили ртуть. Була проведена екстрена евакуація студентів та співробітників із корпусу. Голодувальники та викладачі, які їх підтримували, корпус не залишили. Вони перейшли в закрите приміщення психологічної релаксації на першому поверсі. Після отримання інформації про те, що ректор написав заяву на звільнення, студенти припинили голодування.

Наступна хвиля суспільно-політичних потрясінь прокотилася Україною через дев’ять років, у 2013-2014 роках. Активна частина студентства і викладачів ЧНУ взяла участь у подіях Революції Гідності як у Черкасах, так і на київському Євромайдані.

Отже, підсумовуючи можна констатувати, що революційні події суттєво позначилися не тільки на суспільно-політичній позиції викладацько-професорській корпорації, а й сприяли загальним позитивним змінам в університетському житті, у тому числі в навчально-виховній, науковій, міжнародній діяльності. Якісно змінювалася й студентська аудиторія, що складається переважно із цілеспрямованих, патріотично налаштованих молодих людей, які докладають необхідних зусиль для фахового становлення і громадянського самовизначення, що особливо важливо в нинішніх умовах протидії російській агресії.

Професор Віталій Масненко

(Архівні фото надані автором)