Сьогодні — день піхоти. Це свято встановлено указом Президента України від 19 квітня 2019 року з метою вшанування мужності та героїзму воїнів механізованих, мотопіхотних, гірсько-штурмових військових частин і підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України, виявлених у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також започаткування сучасних військових традицій.
Це свято як своє професійне відзначає випускник ННІ економіки і права та кафедри військової підготовки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Дмитро Котомчанін.
До Збройних Сил України Дмитро потрапив в розпал АТО в Україні — січень 2015 року. Після тривалої професійної підготовки упродовж наступного року у складі окремого мотопіхотного батальйону бригади імені Івана Виговського відправився на захист країни. Дмитро з повагою згадує перших командирів рідної бригади Сергія Заболотнього та Михайла Драпатого, за керівництва яких підрозділ успішно виконував поставлені задання.
Пройшовши шлях до офіцерських погонів, сьогодні вже лейтенант Котомчанін із гордістю показує «Залізний хрест», який йому вручив Михайло Васильович Драпатий — за вірність присязі. Адже тільки кращих удостоюють цієї нагороди.
«Перші мої бої в складі цієї славнозвісної бригади були за Авдіївку. У 2016 році це був один із найскладніших напрямків. Бої були безперервні. Спочатку ворог нас «розігрівав» мінометами різних калібрів, із самохідних артилерійських установок, а потім підтягувалися в роботу і танки. Ближніх боїв майже взагалі не було» — згадує Дмитро. Після Авдіївки його бойовий шлях продовжився на Луганському напрямку: Кримське, Жолобок поблизу Лисичанська та Сєвєродонецька. — Пам’ятаю, як наш підрозділ зміг зайняти вигідну позицію на висоті. Основна задача була "ні кроку назад". Ми втримали позиції та добре "насипали" окупантам. Саме тому, що притримувались найголовніших принципів: злагодження, дисципліна, порядок».
Психологічне навантаження також давалося взнаки, проте Дмитро з побратимами знали, що вони, на відміну від окупантів, захищають свою землю: «Тоді у Кримському ми з побратимами займали позиції лише на відстані 180 метрів із противником. Кожного дня ми бачили їхні пусті очі, які не знали чому вони тут … і навіщо …»
Як стверджує Дмитро, для нього словосполучення «військовий обов’язок» — не пустий звук, адже всі чоловіки в його родині свого часу воювали. Батько загинув під час виконання бойового завдання.
«Сьогодні, я маю за честь служити Батьківщині, своєму народу. Мені хочеться захистити свою родину, близьких, моїх друзів. Я знаю, де я і для чого. Це насправді саме та професія — за покликом серця і душі».
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Дмитро один із перших прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки:
«Я розумів, що конфлікт так скоро не вирішиться. Адже, якщо проаналізувати всі ті конфлікти, які росія розпалила, візьмемо до прикладу Придністров’я: 30 років конфлікт — там пусто, нічого немає, але війська рф до сьогодні там. А що говорити тоді про наш чудовий Крим, і наш багатий Донбас».
Сьогодні лейтенант Котомчанін — досвідчений офіцер, який упевнено виконує поставлені завдання. Вірить у Перемогу України та докладає максимум зусиль, аби наблизити цей момент.
Нагадаємо, День піхоти відзначають в Україні щорічно 6 травня, оскільки саме в цей день у 1648 році козаки перемогли в битві біля Жовтих Вод. Це перша переможна битва національної визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Крім того, 6 травня відзначають релігійне свято — День Юрія Змієборця. Він був одним із покровителів українського війська.