У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького триває соціально-психологічний проєкт.

Рівно 88 дні тому росія почала повномасштабне вторгнення в Україну і змінила життя кожного українця кардинально й надовго.

Ми запропонували нашим викладачам, аспірантам, студентам, працівникам дати відповідь на чотири питання, які наразі хвилюють всіх українців.

Сьогодні з нами спілкується четвертокурсниця ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Дар’я Півненко, яка обрала фах вчительки початкових класів і логопеда.

Зараз Дар’я займається з маленькими переселенцями, допомагаючи їм пережити свій трагічний досвід, адаптуватися до нового життя і продовжити гармонійно розвиватися. 

— Україна чи закордон і чому?

— Зараз я перебуваю у своєму рідному місті, адже, тут — мій дім, моя батьківщина, моя родина.

—  Як війна змінила ваше життя?

— До війни я була студенткою 4 курсу, займалася логопедією з дітьми та готувала їх до школи. Після початку війни почала допомагати збирати гуманітарну допомогу в різні міста. Наразі організувала заняття для дітей-переселенців з раннього розвитку та логопедії.

— Звідки черпаєте сили?

— Натхнення йти далі мені дають діти, які приходять до мене на заняття та хочуть дізнатися все більше інформації. Їхні захоплені очі, дійсно не дають опускати руки у такий важкий для нас усіх час.

— Яку мрію хочете здійснити після нашої перемоги?

— У моїх планах — відкрити свій кабінет, або освітній центр, повернутися в рідні стіни університету і продовжити навчання наживо з викладачами та одногрупниками.

Пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького