У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького започаткували соціально-психологічний проєкт, у якому наші студенти, аспіранти, викладачі та працівники розповідають, як війна змінила їхнє життя.
Продовжуємо знайомити вас із тими, хто в Україні й за кордоном роблять усе, аби наблизити нашу спільну перемогу над рашистськими окупантами.
Сьогодні героєм нашого проєкту став Денис Нечипоренко, старший викладач кафедри спортивних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, майстер спорту України з легкої атлетики, неодноразовий переможець та призер міжнародних змагань і чемпіонатів України з легкої атлетики у бігові на 400 м з/б.
Денис, як і багато наших співвітчизників, у складний для України час став на її захист. Нещодавно Денис вдруге став батьком, з чим його щиро вітаємо, але сина батько поки ще не бачив. З Денисом поспілкувалися кореспонденти видання «Черкаський спорт». Пропонуємо вашій увазі це інтерв’ю:
— Денисе, коли і при яких обставинах ти став воїном Збройних Сил України?
— Я підписав контракт з Національною гвардією України в серпні 2020 року. На змаганнях представляв військову частину 3011 міста Кривий Ріг.
— Колись міг собі припустити, що захищатимеш рідну землю із зброєю у руках від росії?
— Перші тривожні ознаки початку конфлікту я почав помічати в квітні 2021 року, коли деякі військові та політичні експерти почали висувати припущення про початок війни і показували на картах ймовірні варіанти російського наступу. Але я до останнього не вірив, що це станеться!
— Чи допомагає на військовій службі твоя фізична підготовка, а особливо легка атлетика?
— Звісно є переваги в хорошій спортивній формі, при тривалих переходах в повному обмундируванні. Однак військова справа це не лише гарна фізична форма, це й тактичні вміння, вміння швидко реагувати на обставини, які швидко змінюються. Але спорт в будь-якому разі дуже допомагає.
— За чим найбільше сумуєш із того мирного життя?
— Найбільше сумую за сім‘єю!!! Я служу в іншому місці і за весь час війни бачив рідних 2 рази, хоча знаю й тих хто взагалі не бачився з рідними, тому гріх жалітися. В мене нещодавно народився син, якого я ще не бачив. Також старший син і дружина дуже сумують і я за ними також! За батьками теж сумую. Ну і звісно за змаганнями! Дуже хочеться ще повиступати на міжнародних стартах! Впевнений, що наша перемога буде скоро і ми всі станемо сильнішими і турботливіші один до одного як нація, і зможемо повернутись до любого нам мирного життя!
— Усі українці чекають якнайшвидшого завершення війни. На твою думку коли це станеться?
— Важко прогнозувати дату кінця війни, але впевнений, що перемога буде за нами! Слава Україні!
Джерело: «Черкаський спорт»