28-річний черкаський науковець працює у Швеції та займається створенням новітніх екологічно безпечних джерел освітлення. Кандидат хімічних наук, викладач Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Гліб Баришніков проводить наукові дослідження у Королівському технологічному університеті міста Стокгольм.

Торік вчений отримав грант Президента України та очолив науковий проект молодих вчених за фінансової підтримки Міністерства освіти і науки України. Із Глібом Баришніковим спілкувався сайт «Вікка».

Черкаський науковець-хімік наразі працює у мультинаціональній команді. Його доля та біографія є яскравим прикладом того, що для науки географічні кордони — лише умовність, а талановиті люди очікувані всюди. Гліб Баришніков останні роки жив у Черкасах, а до цього об’їздив значну частину України.

Вчений народився у місті Краматорськ Донецької області в родині військового. Сім’я постійно переїздила і хлопцю доводилося часто змінювати школи та звикати до нових умов.

«Спочатку було важко пристосовуватися, але я швидко знаходив спільну мову з новими однокласниками. Я спокійний, врівноважений, до того ж гарно вчився і особливих проблем зі мною не було. Можна сказати, що свою "школу переїздів" пройшов ще тоді», — розповідає черкащанин.

Хист до хімії в родині Баришнікових, можна сказати, спадковий. Батько ще з малих років розповідав сину про цю науку та власні успіхи в ній.

«Батько був призером олімпіад із хімії, часто ділився спогадами. І мені не терпілося зрозуміти, що ж це за предмет. Шкодував, що її у школі починають вивчати у старших класах. Можна сказати, що хімія мені ще тоді "запала". Коли ж ми жили на Миколаївщині, я навчався у гімназії з природничим ухилом. У нас було 7 уроків хімії на тиждень та кілька факультативів. Я завжди брав участь у олімпіадах. Якось у 8-му класі виграв 5 міських олімпіад: із хімії, біології, географії, математики та фізики», — пригадує Гліб Баришніков.

Робота батька привела родину Баришнікових до Черкас, де майбутній науковець закінчив школу та вступив до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Викладач курсу аналітичної хімії Валентина Мінаєва познайомила талановитого студента зі своїм чоловіком – видатним українським науковцем, доктором хімічних наук Борисом Мінаєвим.

«Я був на третьому курсі, коли Борис Пилипович почав залучати мене до наукових робіт. У 2009 році вийшла перша стаття, написана спільно з Борисом Пилиповичем. Якось він запропонував мені поїхати на 1 місяць на стажування до Королівського інституту Стокгольма, що у Швеції. Цьому сприяла давня дружба та наукові відносини Бориса Пилиповича з професором Хансом Огреном. Ці поїздки я повторив у 2010-2012 роках. Вони були за власний рахунок, зате там мені вдалося зробити багато напрацювань. Навіть для мене – студента з іншої країни — в інституті був дуже широкий доступ до спеціальної літератури», — підкреслює черкащанин.

Після закінчення ЧНУ Глібу Баришнікову запропонували вступити до магістратури Королівського технологічного університету міста Стокгольм, але він відмовився.

«У 2011 році я одружився. До того ж вже вступив до магістратури ЧНУ. У 2015 році я закінчив аспірантуру та достроково захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності "Фізична хімія". На той час я вже викладав у виші, був асистентом, допомагав професору читати квантову хімію», — зазначає Гліб Баришніков.

Молодому вченому запропонували продовжити свою наукову роботу в Литві та Данії. А ще прийшов лист від Ханса Огрена, який повідомив, що у відділі теоретичної хімії і біології Королівського технологічного університету Стокгольма є місце для черкащанина.

«Я поїхав до Стокгольма. За західними стандартами я маю 5 років для постдокторської підготовки. У нас доволі велика наукова група — 40 осіб. Я і ще кілька науковців під керівництвом професора Ханса Огрена займаємося теоретичною розробкою нових матеріалів для світловипромінюючих діодів. Це найсучасніше джерело освітлення, а також невід'ємний компонент кожного сучасного смартфона, телевізора чи монітора. Те, що сьогодні йде з маркуванням "LED". Винаходимо нові матеріали, щоб здешевити технологію, покращити ефективність, яскравість», — пояснює черкащанин.

Над цими дослідженнями працює інтернаціональна група, долучаються інститути різних країн. Зокрема і Національний університет «Львівська політехніка».

Після закінчення свого контракту у 2019 році вчений планує повертатися жити до України.

«Перші два роки жив у Стокгольмі сам, а 4 місяці тому вдалося забрати сюди з Черкас родину: дружину і двох дітей. Наразі вони ходять у англомовний садочок, але в школу, думаю, підуть уже в Україні», — каже Гліб Баришніков.

При цьому черкащанин підкреслює, що рівень життя у Швеції та культура ставлення до оточуючого середовища не йде у порівняння з українськими реаліями.

«У Швеції швидко звикаєш до повної автоматизації. У більшості місць не доводиться навіть відкривати двері. Велика різниця у ставленні до екології: починаючи з сортування сміття і закінчуючи ставленням до тварин. У мене вдома у сміттєвому відрі 8 відділів. Скло, пластик, метал та інші відходи вартують грошей і здаються у автомати, — розповідає науковець.— У Швеції немає закритих заповідників територій. Все відкрито до вільного доступу. Виняток — приватна власність. У місті можна зустріти зайців, косуль, диких гусей. Зате немає бродячих собак та машин, що задимлюють повітря — в моді гібриди та електрокари. Заборонені відкриті вогнища, навіть для приготування шашлику».

До чого черкащанину було важко звикнути за кордоном, так це до відсутності гречки та дуже обмеженого вибору риби на прилавках.

«У Швеції дуже складна мова, але здебільшого в країні спілкуються англійською і це значно спрощує життя», — каже Гліб Баришніков.