Чому про сов створено так багато легенд, а їхній образ використовують у військовій символіці? Наскільки привабливим для їхнього проживання є Черкащина та де в Україні живе найбільший вид сов — пугачі? Що їдять ці птахи, як шукають собі пару та чому останнім часом дедалі частіше тяжіють жити поруч з людьми?
Науковець Черкаського Максим Гаврилюк поділився із «Суспільним» історіями про життя сов, а також розповів, як ставиться до народних прикмет про них.
«Наукова назва цього птах Strix означає не що інше, як чаклун. У військовій символіці цей птах найчастіше є емблемою розвідувальних органів, або підрозділів Сил спеціальних операцій. Мабуть, складно знайти таке багатство поєднання емоцій, які викликають в українців саме ці птахи. Цікавість, побоювання, але у будь-якому випадку — це повага», — ось це цитата із книги «Найзагадковіший птах України», презентація якої нещодавно відбулася у Черкасах.
Пане Максиме, чия була ідея так назвати книгу і завдяки поєднанню яких якостей сов їх можна називати саме найзагадковішими птахами?
Чому найзагадковіший? Я думаю, тут відповідь очевидна, тому що сови — це птахи-загадки, які ведуть нічний спосіб життя. І для людей, не настільки обізнаних з їхніми особливостями, їхній образ є таємничим, адже як вночі можна не тільки літати, але і полювати? Це втілилося в етнографії, культурі, в мистецтві. Тому, як на мій погляд, назва цілком відповідає образу сови.
А хто, крім вас долучився, до авторства цього видання? Якою була мета, чи є книга у бібліотеках?
Загалом, ідея написання книги належить Олександрові Черевку, ректору Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Ми втрьох — Олександр Черевко, я і Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки університету, створили цю книгу. На мій погляд, такий тандем дозволив якомога краще і повніше описати образ сови. Я, як орнітолог, наповнив науковою інформацією, Григорій Михайлович, як історик, відповідні розділи написав. Олександр Володимирович, як практик, як людина, яка тривалий час вивчає, розводить сов, теж зробив свій внесок. Як на мене, вийшло надзвичайно цікаве видання, яке може бути корисне дуже широкому загалу. Тому, на мій погляд, мети досягнуто.
Пане Максиме, а відколи, взагалі, сови живуть на землі і, зокрема, в Україні?
Загалом, сови — це доволі стародавні птахи. Науковці встановили, що вони з'явилися приблизно 60-70 мільйонів років тому. Коли вони з'явилися в Україні — точно невідомо, адже важко знайти їхні викопні палеонтологічні рештки. Але понад два мільйони років тому — можемо стверджувати, що сови існували на території сучасної України.
Пане Максиме, а які види сов мешкають в Україні і, зокрема, на Черкащині?
Загалом, в світі нараховують понад 220 видів сов. В Україні лише 13. Тобто, територія України — не та місцевість, де вони мають велику різноманітність. А на Черкащині і того менше. Якщо говорити про тих сов, яких регулярно можна зустріти на території області, то це лише три види сов. І тому їх дуже легко відрізнити. Якщо ви перебуваєте в лісі і чуєте характерні крики сов, то, швидше за все, це кричить сова сіра, адже це типовий вид в лісовій місцевості. Якщо ви десь в місті чуєте або писклявий голос пташеняти, або тихеньке ухання, то це сова вухата, адже вона може гніздиться або в лісосмугах, або в населених пунктах. І, нарешті, третій вид — це хатній сич, який гніздиться виключно в населених пунктах: свої гнізда він влаштовує в різноманітних будівлях.
А чи мають науковці пояснення, чому так мало видів сов мешкають в Україні? Тут, чотири пори року, клімат помірний — є, нібито, всі умови для їхнього проживання.
За своїм походженням сови — це група тропічних птахів, які живляться різноманітними хребетними тваринами, гризунами, дрібними птахами, але дуже багато сов живиться комахами. Оскільки в Україні є холодний період року, а влітку комах все одно не так багато, щоб запастися на зиму, тому і видове різноманіття не таке велике.
Здебільшого, сови мешкають у лісах, лісосмугах? Чи вони також живуть ближче до людських помешкань в нас на Черкащині?
Для кожного виду сови є свої вимоги до місця існування. Якщо ми говоримо про сіру сову, то вона гніздиться винятково в лісах, тому вона робить свої гнізда у дуплах дерев. Дуже рідко десь на околиці населених пунктів може оселятися, інколи буває навіть у парках, але так, що прямо в центрі міста, то сіру сову не зустрінеш. Вухата сова, навпаки, — це мешканець таких більше відкритих біотопів, агроландшафтів. Якщо є якісь пасовища, луки, то це прекрасне місце, де вона вночі може полювати на гризунів. А хатній сич, оскільки він будує гнізда в будівлях людини, то і живе поряд з людиною. І це той птах, якого найчастіше ми можемо чути, а інколи й бачити як в селах, так і в містах Черкащини.
А чи є серед сов, які мешкають на Черкащині, ті, які занесені до «Червоної книги»?
Серед тих, які гніздяться, на жаль, немає, але є види, які інколи залітають на територію Черкащини і вони занесені до "Червоної книги" України. Зокрема, дуже рідко, але бувають випадки зустрічі із пугачем, із сипухою — ці види занесені до "Червоної книги". Інші червонокнижні види — це українські сови, які гніздяться переважно в Поліссі, в Карпатському регіоні.
Пане Максиме, а чи є порівняно із Черкащиною регіони України, де видове різноманіття сов є більшим?
Більше видів сов на Поліссі. Це переважно заповідники Поліський, Рівненський, Чорнобильський біосферний, де можна зустріти декілька одночасно таких видів сов. Зокрема, такі рідкісні види, як сичик-горобець, сич-волохатий, сова довгохвоста, сова бородата. Але скрізь вони рідкісні.
А які умови є сприятливими, на думку науковців, для розмноження сов?
Як і для будь-якої тварини, для сов важливі два фактори: місце, де вона може жити, і наявність харчових ресурсів. Тому якщо поруч, наприклад, поле, яке інтенсивно обробляють хімічними засобами і там немає гризунів, — то і сов не буде. І, навпаки, якщо це луки, пасовища, де є гризуни, багато комах, то й більше шансів, що там оселяться сови. От, до речі, чому зараз сови часто оселяються у хаті? Тому що є природний ресурс — ті самі гризуни, які вночі себе почувають доволі вільно, тож сови пристосувалися до цього ресурсу і охоче оселяються в містах.
А як вони обирають собі пару? На все життя, чи ні?
Ну, загалом, сови, кажуть науковці, що це моногамні птахи. Це птахи, які утворюють постійні пари. Але в природі трапляється так, що хтось один із птахів може загинути, тоді вже той партнер, який вижив, вимушений шукати собі пару і утворювати нову. В принципі, можна порівняти із людиною.
Чи можуть науковці називати їх інтелектуальним видом хижих птахів?
Дивлячись, з ким порівнювати. Серед птахів одні з найрозумніших – це папуги та воронові. За результатами наукових досліджень сови їм дещо поступаються за розумовими здібностями. Але, якщо порівнювати з іншими птахами, то сови доволі розумні. Якщо вони потрапляють до людини, то вони добре впізнають її, можуть виконувати певні завдання, пов'язані з пошуком корму тощо. Тому, безумовно, це доволі інтелектуальні птахи.
Я попереднє питання поставила у контексті того, що образи сов часто використовують у своїй символіці навчальні заклади, просвітницькі товариства, навіть ще з доби середньовіччя. Чому, на вашу думку, закріпилася така тенденція?
Сова — образ доволі різноманітний, інколи поєднує абсолютно протилежні значення.
Якщо ми говоримо про мудрість, то з давніх часів сову ототожнювали з образом розумного птаха, ймовірно, через те, що вона має великі очі. Людині здається, що вона так розумно дивиться на неї. Поступово закріпилося, що сова — це символ науки, знань і наразі це широко поширено в усьому світі.
А насправді чому людині здається, що сова має розумний погляд?
Все дуже просто, пояснюється з біологічного погляду. Оскільки сова полює вночі, то чим більші очі, тим краще вона бачить. Тому в процесі еволюції у сов виробилися величезні очі. Крім того, якщо у людини очне яблуко майже округлої форми, то у сов воно видовжене, ніби, телескопічної форми. Така форма допомагає сприймати зображення в умовах слабкого освітлення, орієнтуватися і полювати у темряві.
Образ сови є емблемою розвідувальних органів Сил спеціальних операцій України. На вашу думку, чому? Що, так би мовити, спільного у розвідувальних органів і сов?
Ми знаємо, що сова є на емблемі ГУР. Я думаю, що це йде з таємничості образу сови, яка може "володіти" якимись надзвичайними якостями, може бачити в темряві, полювати вночі. І так само наші Сили спеціальних операцій. Ми знаємо, що вони володіють особливими навичками. Тому, на мій погляд, такий образ є доволі вдалим.
А чим викликана така кількість народних прикмет про сов?
Я думаю, що це якраз пов'язано з тією таємничістю, про яку ми говоримо. Зазвичай, те, що люди не можуть пояснити, обростає різноманітними домислами. Це основа народної творчості. Саме тому сова має різні образи. Це не тільки символ мудрості. У слов’янських народів, зокрема, українців, також у стародавній культурі Єгипту сова — це образ потойбічного світу, образ небезпеки, смерті і так далі. Хоча, як науковець, я можу сказати, що, звичайно, в цьому немає наукового підґрунтя. Так склалося в народних традиціях певних народів. Тому й цікаві людям ці птахи.
Крім того, крик сови — це спосіб комунікації. Тим паче якщо ми говоримо про хатнього сича, то у нього надзвичайно різноманітний спектр звуків: він і пищить, і свистить, і пугукає, і нявкає. Різні звуки для хатнього сича означають різні види комунікації. Або самець подає сигнал іншому сусідньому самцю, що ця територія його, або самець приваблює самку. Або молодий птах кричить, закликає батьків: «Прилетіть, мене погодуйте!» Або просто сич вилетів пізно ввечері зі свого сховища, і він подає сигнал іншим: «я живий, я тут ось, я вилетів на полювання.» Тому не варто боятися їхніх голосів. Взагалі, сов можна сприймати абсолютно по-різному, але, на мій погляд, їх точно не треба боятися, їх треба поважати і берегти.
А ви часто, до речі, в дикій природі, як орнітолог, стикалися із совами?
Загалом, їх не так легко побачити. Тільки якщо знати, де оселяється сова, то можна її зустріти. Наприклад, в Канівському природному заповіднику був період, коли ми активно вивчали сірих сов. Для цього вішали великі дуплянки. І коли перевіряли місце потенційного гніздування сови, звичайно, могли побачити. Коли ти підходиш — вона вилітає з дуплянки. А так зустріти в лісі сову — це надзвичайно важка задача і велика рідкість. Вдень вони стараються або в дупло сховатися, або серед гілок, щоб не дошкуляли інші птахи. Та й людям стараються не потрапити на очі.
Але сова вухата має одну цікаву особливість. Це єдиний вид сов, які взимку збираються групами і вдень вони можуть триматись на якихось деревах. Інколи це ялини, де їх погано видно, а інколи — листяні дерева. Прямо посеред міста йдеш і можеш побачити десяток сов, які просто сидять на дереві! Тому якщо зустрінете якусь зграю сов, то будете знати, що це вухаті сови.
А як діяльність людини, зокрема, вирубка зелених насаджень впливає на популяцію сов?
Безумовно, людина впливає на багатьох тварин, зокрема, й на сов. Якщо сіра сова гніздиться в дуплах, то лісогосподарська діяльність може привести до скорочення чисельності. Водночас у лісівників є обов'язкова норма, що навіть при санітарній рубці старі дерева з дуплами вони повинні залишати, аби сови там жили. Найбільше впливає на сов сільськогосподарська діяльність людини, особливо використання отрутохімікатів, засобів захисту рослин, які знищують на полях шкідників так званих, а вони ж потенційно є кормом для сов. Оскільки для них стає менше здобичі, то і чисельність їх місцями скорочується.
Поговоримо про сов, які живуть у містах. Як людині варто комунікувати із малечею сови, якщо вона випала із гнізда?
Якщо ми говоримо про вухату сову, то останні кілька десятиріч вона поступово заселяє міста. Особливість гніздування сов в тому, що молоді птахи залишають гніздо, ще не вміючи літати. Це для них норма. Вони дуже вправно повзають по гілках дерев. Вдень сплять, а вночі починають переміщатися, подавати батькам сигнал. Ті прилітають і годують малечу. Звичайно, будь-який молодий птах може бути необережним і впасти на землю. Коли людина бачить такого птаха, то перше її враження яке? Бідне совенятко… нумо його рятувати. Але треба знати, що поруч десь є батьки. Якщо і забрати, то на якусь годину-дві посадити в картонну коробку і помістити в темне місце. А найкраще — відразу посадити на дерево, в безпечне місце.
Тому що ввечері повернуться батьки цієї сови.
Чи є якісь наукові аспекти життєдіяльності сов, які ви б, як науковець, ще хотіли дослідити?
З одного боку, ми сьогодні знаємо дуже багато про сов. Але чим більше їх досліджуємо, тим більше питань у нас виникає. Для українських орнітологів зараз найбільше актуальне питання — це вивчення поширення чисельності сов. Тому що чисельність змінюється, у багатьох видів вона скорочується. Власне, це ми й робимо, і ці дані лягають до «Червоної книги України».
Джерело: «Суспільне Черкаси»