Цьогорічнародний самодіяльний ансамбль танцю «Черкащанка» відзначає 65-річний ювілей. Колектив є окрасою і гордістю університету. У його складі — студенти університету, випускники, учні загальноосвітніх шкіл міста. Виступали в багатьох містах України, Росії, Молдови, Польщі, Чехії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Сирії, Югославії, Словенії, були на Кіпрі. Від дня заснування художнім керівником колективу є заслужений працівник культури України Валентин Михайлович Луценко. У різні періоди тут працювали талановиті особистості, творчість яких сприяла популярності «Черкащанки» упродовж десятиліть. Серед них — музикант, композитор, аранжувальник, педагог Михайло Мілітійович Корня (1947-2007).

Упродовж 1984–1985 років він керував оркестровою групою при ансамблі. 21 липня 2017 року Михайлу Корні виповнилося б сімдесят. Його музика линула й лине по Україні.  Михайло Корня-композитор дав друге життя поезіям багатьох черкаських майстрів поетичного слова, поклавши їх на музику. З його легкої руки зринули піснями «Маестро» Ірини Савченко та «Україна» Наталії Герман.

Народжений  у мальовничому пісенному куточку Буковини (селі Карапчеві Вижницького району Чернівецької області), Михайло Корня увібрав силу музичних традицій українського, румунського, угорського, польського та чеського народів, наповнив їх духом Карпатських гір і полонин, смерековою цілющістю та зросив любов’ю свого серця. Мелодії рідного краю на крилах своєї музи переніс на Черкащину, де жив і працював тривалий час.

Створений ним у 1983 році при Черкаському обласному музичному товаристві ансамбль «Рапсодія»  більше двадцяти років презентував музичну творчість маестро. «Рапсодія» була лауреатом трьох всесоюзних фестивалів народної творчості. Це було віртуозне поєднання гри на скрипці, цимбалах, сопілці, кобзі, баяні, віолончелі та контрабасі. «Він жив “Рапсодією”, допізна засиджувався на роботі, поринаючи у світ музики», — ділиться спогадами психолог, поетеса, член Всеукраїнської музичної спілки, колишній викладач ЧНУ Наталія Герман.

Шевченків край одухотворено вплинув на творчості Михайла Корні: він очолював оркестрову групу при ансамблі пісні і танцю за участю працівників Черкаського заводу телеграфної апаратури та Черкаський ансамбль авторської козацької пісні «Козак Мамай та брати-січовики» (1996–1998 рр.); був цимбалістом та аранжувальником оркестрової групи Черкаського державного заслуженого українського народного хору; здійснив музичне оформлення спектаклів за народними мотивами у Театрі ляльок («Бабуся і ведмідь»,  «Жменя сміху всім на втіху»).

Творчу наснагу та знання музикант передавав молодому поколінню,  працюючи викладачем Черкаської школи мистецтв класу цимбалів та ударних інструментів. «Гра на цимбалах, — пригадує уроки музики Михайла Мілітійовича його колишній учень, випускник психологічного факультету Черкаського національного університету, а нині заступник директора Обласного ресурсного центру Володимир Панченко, — примножували натхнення, радість, бажання жити і творити. Його очі лагідно дивилися на світ, та, попри лагідність і доброту, був вимогливий до себе, до своїх вихованців. Для нас, молодих, був взірцем: він — естет у житті й на сцені».

До спогадів внука долучилася його бабуся — учитель-пенсіонер, відмінник освіти, волонтер с. Кумейки, духовний лікар Любов Силка: «Михайло Корня часто запрошував мене на заняття, коли Володя опановував ази музичної майстерності, та на концерти, де внук презентував виконання класичних, аматорських творів, власних творів свого вчителя. Він любив спілкуватися, слухати, ділитися враженнями, приймати пропозиції та поради. Десять літ, як маестро відійшов у вічність, але його музика линула й лине до небес, її ніжні та трепетні акорди, насичені ароматом буковинських дубів та смерек, віддзеркалюють чисту і світлу душу митця, який натхненно працював на Черкаській землі. Мені близький і зрозумілий дух великого музиканта-буковинця, бо я сама в 60-х працювала на Буковині й до цього часу зберігаю ностальгію за цим краєм, людьми, піснями і музикою. Переконана: музика не старіє, не вмирає і не зупиняється».

Ірина Савченко, кандидат філологічних наук, доцент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

                              МАЕСТРО

                               Слова – Ірина Савченко

                               Музика – Михайло Корня

Маестро, не падайте духом,

Бо Муза стривожиться вкрай.

Вона зачарована слухом,

Як чує Ваш спів-дивограй.

Сховайте печаль у цимбали,

У скрипку всю тугу вкладіть:

То Ваші найбільші сакрали –

В них слово співуче знайдіть.

І Муза всміхнеться тайненько:

Ну чом би тобі не корнет,

Який наоднинці гарненько

Щебече для дами сонет.

А я уклонюся врочисто,

Спишу Ваш музичний пейзаж,

А Ви так сердечно і чисто

Зіграйте осінній вояж.

Не бійтесь сполохать Мадонну:

Вона Вас підтрима крилом

Й сумну на лиці беладонну

Прикриє тендітним чолом.

І Муза всміхнеться тайненько:

Ну чом би тобі не корнет,

Який наодинці гарненько

Щебече для дами сонет.

 Присвячую Михайлу Корні

                                        Наталія Герман

В чутливих пальцях — музиканта злети,

Невидима між нотами сльоза.

Ну що йому до того, що поети

Заримували музику в слова?

Його любов — в невидимих мозолях,

В гармонії — і спокій, і порив!

Він недосяжно щирий у бемолях,

І плачуть струни у відлунні гри.

Карпатське танго десь танцюють Двоє,

І тихий вітер диха з верховіть.

Маестро! Чуєте?.. Це ваша доля

В серцях закоханих звучить!