Ректор Черкаського

педагогічного інституту

імені 300-річчя воз’єднання

України з Росією(з 1953 до 1979 року)

Народився 23 грудня 1916 року в селі Макіївка Варвинського району Чернігівської області в родині сільського коваля. 

Член ВКП (б) / КПРС з 1941 року. У 1932 році закінчив семирічну школу, педагогічні курси і вступив до Ніжинського інститут соціального виховання, який закінчив у 1935 році. З 1935 по 1940 рік працював педагогом у середній школі. У середині1940 року був призначений директором Любешівського педагогічного технікуму Волинської області.

У вересні 1940 року призваний до лав Червоної Армії. Служив бійцем в гаубичного артилерійського полку. У лютому 1941 року О. В. Тканко був відряджений на курси політпрацівників Червоної Армії і закінчив їх у вересні 1941 року. Працював старшим інструктором з пропаганди в політвідділі району авіаційного базування.

З лютого по липень 1943 року О. В. Тканко працював у представництві Українського штабу партизанського руху на Південно-Західному фронті. У липні 1943 року при штабі Південно-Західного фронту була створена партизанська група під командуванням Олександра Тканко. У другій половині вересня 1943 року ця група допомогла підрозділам 57-ї гвардійської танкової бригади 3-ї гвардійської танкової армії форсувати Дніпро на південь від Переяслава-Хмельницького, захопити село Григорівку і забезпечити переправу батальйону 6-го танкового корпусу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року за вміле керівництво бойовими діями партизанів при форсуванні частинами Червоної Армії Дніпра та проявлені при цьому мужність і героїзм Олександру Васильовичу Тканко присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 2648).

Після закінчення війни О. В. Тканко повернувся до педагогічної роботи. Був ректором Чернівецького та Конотопського вчительських інститутів, а з 1953 по 1979 рік — ректором Черкаського державного педагогічного інституту. Кандидат історичних наук, професор.

Помер 13 квітня 2006 року на 90-му році життя перестало битися серце Олександра Васильовича. Похований у Черкасах.