доктор філологічних наук, професор,
Академік Національної Академії наук України,
Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2008–2010,
Директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України,
Почесний професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

 

Автор понад 700 статей, оглядів, рецензій. Член Спілки письменників України (з 1977 року), член президії Ради, з 1998 року — секретар НСПУ. Заступник голови правління Товариства дружби з українцями за кордоном «Україна», член Української всесвітньої координаційної ради. 1989 року — один із ініціаторів створення Міжнародної асоціації україністів. Член редколегії журналів «Київ», «Київська старовина», «Слово і час». Очолював редколегію Зводу пам'яток історії та культури України.

Лауреат Республіканської премії ім. О.Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978 року), Державної премії України ім. Т.Шевченка (за книгу «Із забуття — в безсмертя», 1991 року), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994 року).

У 1993 році Світовий конгрес вільних українців відзначив М. Жулинського найвищою нагородою закордонних українців — медаллю Св. Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність.

Нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009 року), Орденом князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2016 року ), Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1997 р.), I ступеня (2000 року).

Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Державна премія України в галузі науки і техніки 2014 року — за роботу «Історія української культури» у п'яти томах (у дев'яти книгах) (у складі колективу).