27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Аспірант Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, член Національної спілки краєзнавців України Олексій Компанієць пропонує дослідження про ті події на Черкащині.
Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
1 листопада 2005 року Генеральна асамблея ООН прийняла Резолюцію № 60/7, якою 27 січня було оголошено Днем пам’яті жертв Голокосту. «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» — зазначається у Резолюції.
Голокост, або ШОА — це переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Терор і фізичне знищення євреїв в окупованій Україні знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.
У період окупації Києва з 19 вересня 1941 року до 6 листопада 1943 року німецькими військами та допоміжною поліцією було страчено майже 200 тисяч осіб — військовополонених, євреїв, ромів, комуністів, підпільників, партизанів, націоналістів, заручників, душевнохворих тощо. Лише протягом вересня — жовтня 1941 року тут було знищено щонайменше 33771 євреїв. У літописі глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з Бабиним Яром пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.
Унікальність трагедії Бабиного Яру полягає в тому, що це був найбільший, однак далеко не єдиний акт масового знищення єврейського населення в окупованій Україні. На Черкащині масові страти єврейського населення краю почалися з перших днів окупації. Вони здійснювали перш за все оперативною командою № 5, зондеркомандою № 4б, які входили до айнзацгрупи Ц, а також особовим складом допоміжної поліції.
Унаслідок цього, на Черкащині, ледве не в кожному районі, з’явилися свої «бабині яри» — пам’ятні місця, з якими пов’язані акції геноциду євреїв у 1941 – 1944 рр.
Черкаський район. У місті Черкаси неодноразові страти цивільного населення, зокрема євреїв, відбувалися у дворі місцевої в’язниці. Так, лише 23 січня 1942 року там було розстріляно 186 осіб. Частина євреїв загинула будучи використаною в якості «живого щита» в ході розмінування острова Кролевець — місця запеклих боїв між Червоною армією та Вермахтом у серпні – вересні 1941 року. Неодноразові розстріли мирного населення, зокрема євреїв, відбувалися восени 1941 – взимку 1942 рр. в місцевості, де сьогодні знаходяться міська лікарня № 3 та школи № 2 і № 24. Також у межах Черкаського району відоме масове єврейське поховання (близько 3 500 осіб) на в’їзді до села Білозір’я (21-й км траси Черкаси – Сміла).
Городищенський район. У братській могилі, що знаходиться у селі Мліїв, серед інших мирних жителів поховано близько 300 євреїв, знищених гітлерівцями у 1941 – 1944 рр.
Жашківський район. У період окупації масові страти єврейського населення проводилися у селах Скибин, Конела, Вороне, Сорокотяга. У зв’язку з Голокостом припинило існування містечко Юстинград, зокрема було знищено 146 євреїв — жителів міста.
Звенигородський район. За 300 м від автотраси Черкаси-Умань в урочищі Діброва у чотирьох братських могилах поховано 2 500 осіб, зокрема 1 400 євреїв (з них – 200 дітей). Крім того, на Звенигородщині в урочищі Губська Дача було розстріляно близько 200 осіб, зокрема євреїв.
Золотоніський район. 22 листопада 1941 року німецький каральний загін під керівництвом начальника гестапо майора Клауса, начальника польової жандармерії лейтенанта Рейнекке, командира військ СС — штурмбанфюрера Бауера Франці, начальника поліції Золотоніської округи фельдфебеля Володимира Каланчува організували масову страту євреїв Золотоноші. За 3 км від міста, в урочищі Ярки, було розстріляно 3 500 – 3 800 осіб. А. С. Олексенко, якому дивом вдалося врятуватися, свідчив, що перед розстрілом людей роздягали, клали на землю, обмотували колючим дротом, гнали через загострені кілки, рвали собаками та вчиняли інші знущання. Земля рухалася від поранених, котрі намагалися вибратися нагору.
Канівський район. На околиці міста Канів, у Берестовецькому яру протягом серпня 1941 – січня 1944 рр. було страчено близько 1 400 місцевих жителів, зокрема євреїв.
Катеринопільський район. У селі Бродецьке в 1943 року було розстріляно близько 300, а в смт. Єрки протягом 1943 – 1944 рр. близько 100 євреїв.
Корсунь-Шевченківський район. У районному центрі в урочищі «Кущаївка» у 1941 році було розстріляно близько 1 000 євреїв. У селі Бродецьке в 1943 році було розстріляно близько 300, а в смт. Єрки протягом 1943 – 1944 рр. близько 100 євреїв. У смт. Стеблів в урочищі «Довжик» було страчено 143 особи євреїської національності. Досі не встановлено число загиблих євреїв поблизу Різаного Яру, що обабіч траси Київ – Дніпро.
Лисянський район. За 3 км від райцентру влітку 1941 року на Калайденій горі було розстріляно близько 300 євреїв з Лисянки та навколишніх сіл.
Маньківський район. 1942 року півсотні місцевих євреїв було страчено на південно-західній околиці Маньківки.
Монастирищенський район. У Поперечному Яру та біля приміщення нинішнього райагробуду міста Монастирище в роки окупації було знищено 3 600 та 500 євреїв відповідно. У селі Терлиці гітлерівці живими закопали 95 осіб єврейської національності. 29 травня 1942 року в урочищі Бурлаків ліс (неподалік Монастирища) окупантами біло розстріляно 6055 євреїв, з них – 4917 монастирищан.
Смілянський район. У лісі за 9 км від міста Сміла в роки окупації було страчено близько 3 500 євреїв.
Тальнівський район. Тутешнім Бабиним Яром місцеві жителі називають територію глинища біля села Білашки, де 16-18 серпня 1941 року було розстріляно близько 2 800 євреїв. Ще біля 1 600 осіб було страчено в місті Тальне. Всього ж за роки окупації на території краю загинуло понад 5 000 євреїв. Якщо станом на 1939 року понад 50 % населення Тального було єврейським, то після вигнання німецьких військ у місті залишився лише один єврей.
Уманський район. У роки німецької окупації на території Уманщини було вчинено найбільш масовий розстріл євреїв у нашому краї. В середині вересня 1941 року оперативна команда № 5 розстріляла 1414 осіб. Упродовж наступних місяців було розстріляно ще близько 6 000 євреїв з Умані та навколишніх районів. Аналогами київського Бабиного Яру тут стали Сухий Яр та Собківське лісництво, де в період окупації було страчено, за різними даними, від 13 000 до 25 000 євреїв. У місті Умань в підвальному приміщенні будинку по колишній вул. Леніна протягом 1-24 вересня 1941 року за допомогою отруйного газу було вбито близько 1 000 євреїв. Ще одну братську могилу виявлено в Умані по вул. М. Залізняка. Поблизу с. Гроздеве у Горбовому лісі за роки окупації гітлерівцями було страчено майже 10 000 людей, більшість з яких становили євреї.
Христинівський район. На околиці міста Христинівка в урочищі Дубинка протягом 1941 – 1944 рр. було страчено від 100 до 200 євреїв.
Шполянський район. У кінці літа 1942 року в лісі на околиці Шполи (район Верхньої Дар’ївки) окупантами було вбито близько 3 000 євреїв.
У ряді міст Черкащини було створено гетто — райони, виділені для примусового утримання іудеїв з метою їх ізоляції та подальшого знищення. Всього в роки окупації на території України діяло понад 300 гетто, деякі з них — у населених пунктах нашого краю. Так, гетто діяли в Черкасах біля Митниці, та на Подолі («Черкаський низ»), де за роки окупації загинули майже 8 000 євреїв; у Маньківці (в місцевих свинарниках і курятниках утримувалося 640 іудеїв, з них загинуло 556); Шполі (квартал в районі сучасних вулиць Корнійчука, Щедріна та Коцюбинського); Кам’янці; Золотоноші; село Єрки Катеринопільського району ін. Шполянське гетто за нелюдські умови, в яких жили іудеї, окупанти саркастично називали «Палестиною»: з 1942 року тут розпочався голод, від якого щодня помирало 10-12 людей.
Таким чином, внаслідок здійснення німецькими окупантами геноциду єврейського населення на Черкащині в «бабиних ярах» краю було знищено від 66 000 до 80 000 євреїв.
Людям різних національностей та віросповідання, які в роки Другої світової війни, ризикуючи власним життям, рятували євреїв від нацистського переслідування, відповідно до Закону «Про увічнення пам’яті мучеників і героїв» (1953 рік), Інститут Яд Вашем присвоює звання «Праведник народів світу». З Черкащиною пов’язані імена Праведників: Мотрони Коваль (Гайсинської), Марії Мамченко, сім’ї Ларжевських, Анни Шимко, Надії Філіпенко та Олександри Шулежко.
ННІ міжнародних відносин, історії та філософії